Слава ЗСУ!

Я піду, але продовжуватиму спостерігати за тобою, як ти за матчами тисяч команд. Знеособлено, асоціально, афутбольно. Можливо, ти сам видаш себе єдиним словом… Наприкінці матчу замість звичного “любіть футбол” скажеш більше, розкриєш таємницю, розкриєш душу. І нарешті всі довіда-ються, а я лише отримаю підтвердження тому, що ти сам мене вигадав, аби приховати – за кого ти вболіваєш!

То я тобі таки потрібна! То таємниця таки існує. Лише я – ніяка інша твоя фантазія не наділена таким повноваженнями, жодна не має доступу до твоєї таємниці. Лише я можу ввійти глибше, підійти ближче, підійти впри-тул. Але для цього я повинна повернутися назад у твої сни. Просто заплющ очі. Я прийду і довідаюсь – за кого ти вболіваєш.

А можливо, ніхто й не повинен знати, що в душі асоціальної, афут-больної людини. Можливо, твоя таємниця не варта існування взагалі. А можливо, лише я існую для того, щоб дізнатися – за кого ти вболіваєш?

Ось ти знову просто вийшов з авто, просто зайшов у під'їзд, ти просто повернувся додому. Ти сам чи ти просто один. Робота знову залишилася за межами твого дому. Ні краплі футболу в твоєму домі, в твоєму житті. Лише таємниця. І я от-от її знатиму… Лише заплющ очі, і я знатиму – за кого ти вболіваєш!

Чому ж ти досі не спиш. Ти не відчуваєш утоми, хоч давно втомився, а найбільше тебе втомлює твоя таємниця. Саме тому ти створив мене, щоб я знайшла твою таємницю, вивільнила її з глибин твоєї душі. Ти відчуєш так буде легше. Не доведеться приховувати від усіх – за кого ти вболіваєш!

Чому ти досі не спиш? Невже боїшся, коли не стане твоєї таємниці, я також зникну. Зникну з твоїх снів, з твого життя. Боїшся, якщо в твоїй душі не буде таємниці, для мене також не буде місця. Боїшся, якщо я довідаюся твою таємницю, то одного разу ти заснеш, а я не прийду, ти покличеш, а я не прийду, ти чекатимеш, а я не прийду... А я думала, ти боїшся, що хтось таки дізнається – за кого ти вболіваєш.