Слава ЗСУ!

Раптом усе навколо змішується у безколірну картинку, розмиваються силуети гравців, м’яч зникає, ніби це не його він щойно намагався перепра-вити до воріт, а попереду виникає вона...

Біжить на нього зі скаженим криком “Будь обережним!!!” А далі кидається перед ним на землю просто йому в ноги.

Увесь цей час він чітко усвідомлює свій страх, паніку, а ще... біль Невимовний біль – травма. Вона власноруч наносить йому травму!

Від болю він кричить, від крику він прокидається...

Намагаючись відновити нормальне дихання, Вадим бачить, як поряд мирно спить вона.

Видовище не для слабких нервів... Далі Вадим вже не міг ні очей зімкнути, ні впорядкувати свої думки, ні залишатися поряд із Танею.

Час був занадто пізній для важливих рішень, тому Вадим знайшов альтернативу у втечі від проблеми. Хоч йому здалося, що просто захотів побути сам. Він швиденько одягнувся, взяв ключі від авто та втік, тобто вийшов.

Думав, що покатається містом, але довгих, прямих доріг там не знай-шов, тому поїхав за місто. Так і думати легше, коли перед тобою не виникає ніякого перекриття й несподівано дорога не звертає вправо, але гірше якщо вліво... а просто рівненько собі пливе...

Не хотілося Вадимові думати зараз про стосунки, все рівно від Тані нікуди не дінеться, мабуть, лише якщо сама прожене; про сон, все рівно снам ніколи не вірив, та ж як тут повірити – невже вона таки вибіжить на поле! Лише опустив трішки скло, щоб було чим дихати – хоч і не дуже хотілося... дихати... – і пильно дивився на дорогу, яка лиш зрідка м’яко повертала... І це було навіть приємно, бо кожний поворот зустрічав його крихітними зірочка-ми, які сором’язливо видавали себе сяйвом, а потім швиденько тікали, хо-ваючись під капотом авто.

Але потім думки самі собою виникали в його голові. Інколи з подихом свіжого повітря, він відчував, як все навколо спить, і починав міркувати про те, що і його країна заснула в очікуванні часу, коли розквітне і засіяє всіма барвами її національний футбол. Коли на її полях, зрозуміло футбольних, будуть грати, і непросто грати, а вигравати, національні гравці, а не легіо-нери зі всього світу. Коли закордон її гравці будуть виїжджати лише за кругленьку суму, а не за першої кращої нагоди. Коли гравці її клубів (та збірної) будуть один за одним привозити кубки різноманітних чемпіонатів, а не демонструвати в столиці чужі здобутки та нагороди.