Слава ЗСУ!

€€€

В цей момент напругу навколо стадіону можна було виміряти ампера-ми, джоулями та навіть ложками. Бо повітря було настільки важким від очікування як гравців збірних України та Польщі, так і високопосадовців, які мали намір особисто спостерігати за перебігом подій на полі.

Вона також чекала – от-от усе має вирішитися. Хоч добре знала план дій ЄВгена, і добре спланувала власні, та вболівальники не давали їй спокою. Якимось чином їм стало відомо, що готується переворот – можливим було їх втручання. Не виключено, що замах на чиновників вони ще пробачать, навіть не будуть проти, але ж матч все рівно буде зірвано. А от її помсту за обра-жені почуття точно ніхто не виправдовуватиме.

Міркуючи над усім цим, вона раптом замислюється над сенсом своєї помсти. Чи не занадто високу ціну доведеться сплатити ні в чому не винним людям? А чи не помстяться потім їй самій, та й іншим повстанцям, за шкоду завдану команді, країні, а також її авторитетові у світовому товаристві?

Так у своїх роздумах вона нарешті відкрила те, що раніше сама від себе приховувала – щастя помста їй не принесе. А тимчасове просто не варте таких жертв. Хіба РОман знатиме, що саме через нього загинуло двадцять три гравці, викликані до лав збірної, та сотні вболівальників, які прийшли не просто підтримати команду, а й померти заради неї? Хіба він знатиме, що саме так його було покарано за ганебну поведінку, за нестримне его, яке не зупиниться ні перед громадською думкою, ні перед тим, щоб завдати дівчині болю?

Та якщо жага помсти й затьмарила її розум настільки, що вона зовсім забула про наслідки, але не настільки, щоб вона забула почуття до РОмана.

Разом з роздумами до неї прийшло розуміння того, що змінити вже нічого не можна. За двісті метрів до стадіону дорога замінована, а маршрут змінений так, щоб першим приїхав автобус зі збірною.

Помітивши, як натовп рушив назустріч автобусу, який нарешті з’явився в полі зору, вона здогадалася, що це не просто спроба його зустріти, а попе-редити.