Слава ЗСУ!

Коли хлопці пішли, Таня таки наважилася запитати Сашу, які в них з Костьою стосунки.

— Та які? Коли у Львові, то обов'язково до мене зайде. А чого заходить, чого хоче я сама не знаю.

— А він тобі подобається?

— Та якби навіть і подобався. Не хочу починати приречені стосунки. Він у Львові з'являється, лише коли тут змагання якісь проходять. А так, якщо без зобов'язань, то нехай ходить, ще й з цукерками та вином.

Все було зрозуміло – Саша не образиться.

Крім того, якщо він живе в іншому місті, все можна розіграти за звичним сценарієм. Таня здивувалася появі таких думок, тому нагадала собі, що тепер із Сашею в інших стосунках, ще раз переконала себе, що тепер не може її зрадити, і повела розмову подалі від своїх думок, щоб раптом не обмовитися.

— А мене відстань не лякає.

— Та я помітила – ти за хлопцем на край світу подашся.

— Я ж не просто так тоді поїхала.

— В тебе завжди на все є вагома причина – я це знаю. Ти не просто так поїхала, не просто так втекла, ще, може, повернешся не просто так.

— Добре, добре. А от чому б ти не поїхала? Що тебе тут тримає?

— От віриш, це, мабуть, має бути така сліпа пристрасть, навіть не любов, а пристрасть, щоб я за людиною... До того ж мені ніхто не пропонував.

— З цього і треба було починати.

РОЗДІЛ ІІІ

Зазвичай Таня курить біля відчиненого вікна, бо Саша себе труїти не дозволяє. Та сьогодні Саші вдома не було – одна офіціантка попросила її підмінити. Тому за кавою, поволі, зручненько вмостившись за столом, Таня розтягувала задоволення, втягуючи його із димом.

Поки в повітрі позчинялося сіре марево, заворожений погляд манив за собою безладну послідовність спогадів. Таня нарешті відпустила за димом звичну стриманість, скутість та подумки занурилася під м'яку, теплу ковдру, поклала голову на плече Тóбі, та забула, що світ ще досі існує за межами їхнього ліжка.