Слава ЗСУ!

- Спасибі, Майк. - Сказала Ганна. - Не треба спати більше на полу. Я мало займаю місця. Я знаю, ти мене не скривдиш, я посунуся, - і ми усі помістимося.

- У мене давно не було жінки. Мені важко знаходитись біля тебе, такої гарної, молодої, не ураженої місцевим вірусом. Я боюсь, що можу собі дозволити зайве, а потім не зупинюсь. - Сказав Майк.

- А мені нічого втрачати. Я все вже втратила. Якщо ти мене обнімеш, я тільки буду вдячна за це. Я вже відчуваю себе скривдженою, зрадженою, обманутою долею, своїм чоловіком, який вбив моїх батьків та одружився зі мною заради влади, відчуваю зрадженою усім світом. Я хочу відчути тепло когось, а тим паче того, хто хоче мене захистити та впустив в свій дім, поділився своєю їжею, віддав своє ліжко, одяг та підтримав мене в чужому мені світі.

Майк обняв Ганну та поцілував її.

- Я піду. Ввечері побачимось. Ось тобі копія ключів. Я зробив це, коли ти спала. Я буду чекати на зустріч з тобою.

- Я теж. - Відповіла Ганна.

- Не забувай, ти Настя.

- Так, я - Настя. Тепер я - Настя.

- До зустрічі, Настю!

- До зустрічі, Майк!

5 Знайти його

5.1

- Як твій перший робочий день? - Спитав Майк, готовлячи якусь страву.

- Нормально. - Відповіла Ганна та прийнялась йому допомагати. - Чим тобі допомогти?

- Помий оці овочі, будь ласка. Якщо хочеш якось цікаво провести час, у мене є декілька книжок. І мій планшет. Таємний - я їм користуюсь тоді, коли ніхто цього не бачить. Він заряджається від зоряної енергії, отже я його заряджаю рано вранці дома, під дахом, щоб сусіди не помітили, а приймає він сигнал зі супутників, які використовують для себе правителі цієї планети. Вони знають, хто я, тому дали мені дозвіл на мережу, але вони не можуть мене захистити від мене самого і моїх прагнень знань, як живуть інші.

- Чому ти не спитав у мене, яка в мене робота?

- Бо я ж тобі сказав, що тут одна робота для всіх 99% населення. Я знаю, чим ти займаєшся.

- А може, ні?

- Ти прибираєш сміття та трупи померлих. -  Впевнено заявив Майк. - Цим займаються всі звичайні люди, хто не належить до правлячої родини та її оточення.

- Так. Я цим займалася першу половину робочого часу. Але іншу половину я провела за іншою роботою. - Переможно проголосила Ганна.

- Якою?

- Я навчаю дітей роботодавця граматиці, математики та іноземній мові.

- Як тобі так пощастило?

- До мене підійшла дівчинка, яка спитала в мене, як правильно сказати якесь слово. Я відповіла. Це почув роботодавець - та вияснилося, що це його дитина. Він, роботодавець, до речі, його всі називають Містером Сміття, хоча його справжнє ім’я Дік Гоб, пообіцяв мені новий одяг та запропонував жити у нього.