Слава ЗСУ!

– Відкривається школа для дітей від чотирьох до вісімнадцяти років. Це буде експериментальний сучасний проект, якого ще не було на пострадянському просторі. Сучасні методики розвитку мотивації, сприйняття, творчості. Я буду керівником навчальної частини. Тут я хотів би почерпнути знань, щоб потім їх впровадити у цій школі.

– Цікаво, тут ви точно багато нових ідей почерпнете, можливо, навіть занадто нових, будемо надіятись, що у вашій країні їх сприймуть позитивно.

– Коли воно принесе добрі плоди, тоді й сподобається людям.

– Я мушу бігти, про справу забула, пам’ятайте, в четвертій, кімната 23, на другому поверсі, і підготуйтесь до короткого виступу.

Вінсент задивився на скляний купол у себе над головою, навколо нього проходили невідомі люди, по гучниках щось оголошували незрозумілою мовою, а деколи і зрозумілою, англійською.

– Це в нас сонячні батареї, а не просто скляний купол, – пояснив Ерік, проходячи повз.

Вінсента найменше хвилювали властивості скла над головою, воно привабило його погляд, бо він вже уявив собі, як вилітає через отой отвір і повертається до Тані, сидить у палаті, дивиться на неї, милується її вродою, допомагає їй. Тільки все почалось, а вже так хочеться назад додому. А попереду ще місяці, і з дня на день він чекатиме часу відльоту, щоб знову побачити мрію і сенс свого життя.

У кімнаті під номером 23 зібралось досить багато людей, центральне місце займав чоловік середніх літ із якимось пистроєм в руках, що нагадував папку. Судячи із оточення, що бігало навколо нього, він і був професор Матсон.

За хвилину оголосили Вінсентів виступ для "ключа". Він вийшов не показуючи хвилювання, яке пройшло, щойно заговорив.

– Дякую всім за дружні вітання і за можливість отримати знання та вміння, які я застосовуватиму у рідній країні, змінюючи її на краще. Мій «ключ» такий: Є квіти, які ростуть в теплицях і цвітуть пишним цвітом круглий рік. Є квіти, які ростуть в полі і їхній цвіт непомітний та дрібний, але все ж потрібний для пасічників та загального урожаю. Є квіти, що цвітуть тоді, коли вже все навколо зів’яло, є такі, що їхній цвіт і квіти не нагадує, а більше будяки. Але всі вони потрібні і всі приносять користь і відіграють свою роль в світоустрої. Так само і з людським цвітом – хтось із учнів одразу все розуміє, і дає хороші результати, хтось себе проявляє через двадцять років, або і наприкінці життя. Хтось цвіте скупо, але і без того дрібного цвіту не сталось би всього іншого. Тому, коли ми вчимо когось, не маємо права ставити ярлики – розумний, дурний, геніальний чи примітивний –бо ж ми ніколи не знаємо, хто, коли і як цвіте, і як плодоносить. Дякую, це все, що я хотів сказати.

Вінсент бачив, як Вільма показувала на мигах, що він молодець і добре справився із завданям.

Матсон почав доповідь.

– Я вже вісім років працюю в Іллінойському державному університеті ІТ-технологій і протягом останніх трьох років виступав за використання ігрового стилю інтерфейсу для вищих навчальних закладів, через який студенти, випускники, та інші могли б взаємодіяти з кампусами, базами даних та лаболаторіями. Мета цього впровадження полягає у створенні "віртуального світу", на зразок світів, які існують в популярних комерційних іграх таких як "War of Warcraft" та "Heroes of Might and Magic", в якому всі навчальні та позашкільні заходи студента можна би було планувати, відстежувати, зберігати та  інтегрувати. Поки що ініціатори цієї ідеї зіткнулися із трьома великими перешкодами – гроші, досвід і консерватизм. Насправді потрібно поєднати дуже різні знання для розробки такої системи, і чималі капіталовкладення. Ми всі знаємо скільки коштів витрачають комерційні структури для створення однієї гри і нам без підтримки великих фондів не обійтись. Якщо створювати прості ігри, то вони можуть видатись студентам нецікавими і нудними. Також, щоб створити, наприклад, гру, яка б діяла не лише як об’єднуюча структура, але і як підручник для вивчення, наприклад, математики, потрібно залучити до спільної цілі програмістів, дизайнерів та математиків, що, самі розумієте, не є простим завданням. І в інших напрямках – така сама ситуація, тобто гра для розвитку знань та вмінь з фізики буде істотно відрізнятись від математичних ігор. Потім додаємо ще різні вікові групи, різні рівні – і отримуємо доволі складну структуру. Але Рим не за один день будувався, і якщо почати з екпериментальної групи і оприлюднити результати, то можливо, вдасться впровадити і цілий проект у життя.