Слава ЗСУ!

– Так, це дуже серйозно, я ще не готовий до серйозних стосунків з нею, – сяйнула думка. Продовження вимагало душевного відкриття, потрібен був код підтвердження серйозності їхніх стосунків. Він відвів погляд, не міг затримати на її зіницях. Потрібно кудись втекти. Тільки не зараз, він не готовий відкритись їй, не готовий поділитися внутрішнім світом.

– Я сходжу в туалет, – шепнув він, – щось забагато пива випив.

Знизу живота тиснуло та розпирало, наче хтось туди розтопленого свинцю налив, і ставало все тяжче, швидко спустився вниз до туалетів і опісля розслаблено насолоджувався опорожненням сечового міхура. Але з невідомих причин не відчував остаточного полегшення, в двері вже стукали, хтось щось запитав його, але він відповів, що не може робити дві справи одночасно, тому питання відкладаються на потім. Відчув чиюсь руку на своїму плечі.

– Друже, може вже досить? Іншим також треба відлити.

Він стрепенувся, озирнувся і побачив свою кімнату, годинник показував 10-ту, швидко виліз з-під нагрітої ковдри, запхав ноги у холодні тапочки та помчав у лазничку. Це була та специфічна пора, коли вже холодно, але ЖЕК ще не вмикає опалення. На тілі з’явилась гусяча шкіра. Притиснуло по-малому, але не міг попасти в отвір, бо від еротичних видінь та наповненого сечового міхура з’явилась сильна ерекція. Павло мусив вдатися до крайнощів і зайняв позицію супермена – нахилився вперед і піднятою рукою  сперся до стіни над бачком, іншою рукою задаючи струменю потрібного напрямку. Струмінь з невідомих причин двоївся, троївся і обрискував плитку, наче поливалка грядку з огірками. З такою точністю попадання можна було б і в стелю цілитись – результат той самий.

– От халепа, кожного ранку одне і те ж. Чоловіча природа далеко не досконала. Треба витерти, – і ногою порухав скручену шкарпетку, що валялась поблизу. Вона швидко увібрала краплі вологи навколо унітазу. От і добре, славненько. А ще хтось казав не розкидати шкарпетки по цілій хаті.

– Слід привести себе до ладу, зараз прийде на зйомки пані Іванка з дитиною, а апаратура ще не готова. Так, музичка для підбадьорування, ну сьогодні ми слухатимемо Nightwish - Elvenpath – вранці направду дуже оживляє в’ялені з ночі мізки. Засвистіли гітари, загриміли барабани, пам-пам-пам-пам, він підняв руки вгору, приплескуючи і опустив навхрест, ніби барабанив:

In the sheltering shade of the forest

Calling calming silence

Accompanied only by the full moon

The howling of a night wolf

And the path under my bare feet

The Elvenpath ...

Місячна відьма дозволила політати мені на свої мітлі

Познайомила зі своїм давнім другом – домовиком

Наказала розігріти для нього баню

А в хащах я зустрів решту людей з моїх фантазій

Білбо, Зла Сова, гобліни і феї

Сніговик, Верба, тролі і сім гномів

Стежка вестиме вічно.

Співав він вже українською, кумедно підганяючи під мелодію неримовані слова. Яка різниця, смішно чи ні, і так сам вдома. Вже давно він виробив таку звичку – все українською, навіть якщо не до складу і не до ладу, особливо російські пісні гарно перероблялись на рідну. Нашвидкоруч почистив, виставляючи до зеркала, зуби, як це роблять леви, демонструючи мускулінну силу, проричав на манер заставки «Ворнер Бразерс», умився, добре протираючи очі, і пальцями пригладив волосся, що нагадувало ялинку за місяць після нового року, от тільки замість дощику стирчало пір’я та пух.

Студія сильно відрізнялася від спальні, бо в спальні був гармидер, хаос, все розкидано та перемішано, а в студії – лад і впорядкованість, усе презентабельно, поскладані прилади та аксесуари, парасолі, софтбокси, стулки та фільтри – усе мало своє місце. Коли він жив тут зі своєю колишньою дівчиною, Любою, у спальні зазвичай все було по-іншому, чистенько. Часто те «чистенько» для нього ставало  справжнім фортом Буаяр, бо речі треба було знаходити за лічені секунди  – і не раз то було йому не під силу. Ще до Люби він складав одяг на дивані, чи на кріслах, і в тому бардаку міг легко знайти потрібні речі, а вже "за порядку" нічого не можна було відшукати. Тоді ж у нього і закрались якісь дивні підозри, що вона ховала від нього все навмисно, навіть їжу. Бо ж не може людина так прибрати, що взагалі навіть труси не знайдеш. Тільки добре обдумане приховування могло пояснити таку дивну ситуацію.