Слава ЗСУ!

Він довго молився, витягуючи з душі найсильніші та найщиріші слова прохання. Він хотів віддати своє життя за порятунок її. Хотів померти, щоб вона жила. Просив бездумно, просив повторяючи одну фразу "Господи помилуй".

У виснажені впав на підлогу непритомним.

---------------------------------------------------------------------------------------

До Тані знову прийшов Він. Вона зраділа, бо чекала на його благодать, на новий подих життя.

Він склав руки в чашу і посадив її всередині. Чаша наповнилась водою і лише Танина голова виглядала з отієї води. Вода була м’якою та теплою, переливалась світлом від його обличчя.

– Час твого перебування у цьому світі закінчився, ти більше не можеш приходити до мене.

Шокована Таня запитала

– Чому? Я провинилась?

– Чоловік на ім’я Вінсент просить мене відпустити тебе, залишити в земному житті. Він понад усе хоче повернути тебе назад і готовий заради цього навіть пожертвувати своїм життям. Я вислухав його молитву – і це останній твій візит, більше зустрічей не буде. Я даю тобі силу життя та віру в людей – цього тобі буде достатньо щоб змінювати світ, навчити людей іншому способу життя, ти покажеш їм сенс існування, ти навчиш їх добру і відвернеш від метушні. Нехай тебе ніщо не зламає.

– Ні, я не хочу, –   крикнула Таня, я не хочу туди вертатись, забери мене цілковито до себе, забери мене з землі.

– Сила прохання Вінсента сильніша за все і я дарую тобі нове і чисте від минулого життя. Іди і твори добро.

– Ні!

– Але на прощання хочу дати тобі пораду. Бачиш оцю посудину? Наповни її водою з джерела.

Таня набрала води і перелила її в посудину – вода одразу перетворилась на болотяну жижу.

– Випий її.

– Я не можу пити її, це ж болото, отрута.

– Правильно, і так само в житті – без прощення все, що ти робитимеш з найкращими речами, з найпрозорішою водою перетворюватиметься в отруту і найперше вона труїтиме не тих, кого ненавидиш, а тебе саму. Отрутою ставатиме все до чого не торкнешся – поки не простиш.

Його долоні розтулились, стало тихо, Таня озирнулась і побачила себе в кімнаті. Доторкнулась до себе – весь одяг був мокрий, нічна сорочка прилипла до тіла.

Таня присіла і заплакала, це востаннє вона Його бачила, свого життєдавця. Більше видінь не буде. Вона ридала, змочуючи і без того мокру нічнушку.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

Вранці до кімнати зайшов Вінсент – його обличчя було перемінене, він сильно змінився, наче умиротворився.

– Привіт, як ти?

 – Він мене відпустив, – випалила Таня.

– Хто відпустив?

– Він! Він! Не буде більше видінь, не буде іншого світу, не буде, не буде, закричала вона плачучи. – Все скінчилось, так, як і ти хотів.

Вінсент перероджений молитвою і силою віри стояв як святець, на його обличчі не було ні радості, ні смутку, була лише віра в Творця, що надихає все живе та одушевляє кожну істоту.

– Він сказав мені, що ти просив в нього і нічого не було сильнішого, ніж твоя молитва.

– Так, я молився, і навіть будучи безбожником повірив у Нього, Спасителя світу.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

Після всіх обстежень, що тільки підтвердили одужання Тані, вони почали планувати повернення додому.

– Знаєш, Він мені сказав, що без прощення життя – отрута і найперше вона отруюватиме мене. А ти як думаєш?

– Гадаю, це правда, хоч і важко зробити, але воно того варте.