Слава ЗСУ!

– Мені було не до жартів, хоча їй і весело, зараз то вже згадую із посмішкою.

– Одним словом, повернувся Павло до попередніх думок – не знаю, якісь дві сили в мені всередині, одна каже – рухайся вперед, будь з нею, а інша каже – кинь її, шукай іншу.

– Та, розумієш, у нас усіх є сумніви, нема жодного мужика, в голові якого не промайнула б думка про відступ. Ми – вільні птахи, любимо свободу, любимо, коли в нас є вибір, а з дівчиною, а надто – з жінкою, вже все – туди не ходи, того не роби. Подивись, що з пациками сталося – тими, що одружилися. Були такі герої, шустрі, круті, нарвані, а оженилися і все – посадили вдома на ланцюг, сумирні стали, як кімнатні песики, обов’язки засмоктали, треба те, треба се, скрізь – гроші, всі смокчуть зі всіх сторін, пішли діти, ще тугіше ланц навколо шиї зав’язали. Гірше пса сторожового. Ми всі того боїмося, відтягуємо момент. Але в тому є і свої переваги.

– Які такі переваги?

– Ну, наприклад, стабільність: не треба думати, що буде наступного дня – добре чи погане – бо все буде добре, тепло, наварено, прибрано.

– Ну та, прибрано! От Любка як в мене поприбирала, то можна було бавитись у форт Буаяр.

– То точно, в мене мама така сама – схиблена на тому прибиранні, квіти підливає  ледь не щодня, істерить, якщо шкарпетка валяється. Не треба на то зважати, дрібниці великого діла не роблять, тому тільки вперед.

– А що робити з тим, що вже до інших дівчат – ані пальцем? Не можу навіть уявити, що не зможу урізноманітнити репертуар. Це як свободу дій втратити. Можеш все життя ні разу не торкнутись до жінки, але маєш свободу це зробити – і вона тебе тішить.

– Так, це ти правильно підмітив. Можеш все життя прожити без жінки, але надія зустріти її, омріяну, буде гріти тебе зсередини, але якщо, наприклад, підеш в монастир, то змушений будеш ту надію вбити в собі всередині – і то боляче. А щодо репертуару, то коли ти мрієш про найсмачнішу страву, думаєш, що коли дорвешся до неї – їстимеш тижнями. Уяви собі великий кусень мяса, а перед тим ти все кашки їв, вівсяні, пшеничні, кукурудзяні. От і мрієш про те м'ясо – найсмачніше в світі приготоване, і всі чоловіки мріють, а воно лише в певних ресторанах готується і не всіх туди пускають. Треба немалих зусиль докласти, щоб туди потрапити та замовити таку вишукану страву. Але ти стараєшся, бо дуже хочеш, пнешся зі всіх сил, зі шкури лізеш і добиваєшся. Тут тобі приносять це м'ясо, об’їдаєшся по вуха, наступного дня – знову те саме, м'ясо і м'ясо, і навіть якщо воно дороге і інші куштувати його не можуть, тобі приїдається і ти вже мрієш про інші страви, а з часом навіть про дешеві кашки фантазуєш. Їси своє м'ясо – і кашку уявляєш. От так само з найкращою жінкою: добиваєшся, а потім вона приїдається, і то всім так, без винятку. Хочеться урізноманітнити меню, а не можна. Тоді треба думати, як урізноманітнити те, що маєш. Може, зовнішній вигляд страви поміняти, а може, обстановочку? А можливо, і попостити трохи, тоді з’їси все, що на очі потрапить, а тим більше улюблене м’яcко.

– Тобто можна по інших жінках не швендяти, а просто попостити – і апетит сам прийде?

– Саме так. І понад те –  утримання йде на користь цілому організму, бо сексуальна енергія – то не тільки сперма, але й уся енергія життя. Наша розмова, погляди, сміх – це все сексуальність, про яку ми і не здогадуємось. У мого діда на селі був кінь, ще лошаком він його купив. Лоша росло, кріпло – і враз у нього з’явилась така агресія та сила, що міг тянути три плуги, рвав і метав все навколо. Одного разу мене посадили зверху на мішковину і дали вуздечку, зісукану з мотузок. Спершу кінь наче спокійно трюхикав, але коли почув за два кілометри кобилу, то про все забув і помчав. Як я його не стримував – нічого не допомагало, поки він не дістався до неї. А потім вирішили його каструвати, бо занадто брикливий він був і агресивний. Після кастрації коня не впізнати – спокійний, бездушний, весь його ентузіазм випарувася, інтерес до життя і пригод пропав, і сила пропала. Отак само і з людьми – сексуальна енергія дає нам сто відсотків життєвої енергії, руху. Тому, коли попостити, то назбирається стільки потужності, що готовий гори перевертати. Не пригадую ім’я письменника, який вважав, що еякуляція – то розтрата творчої енергії. Одного разу, розмовляючи з приятелькою після вдалого спілкування, цей письменник з гіркотою вигукнув: «Сьогодні вранці я позбувся роману!»