Слава ЗСУ!

– Ох і розпереживався ти, заскакав тут зайчиком, розслабся, в мене почалися місячні, – пробурмотіла вона. – Вони в мене завжди такі рясні.

– Хух, відлягло від душі, – видихнув повітря разом із всіма тривогами, присів на килимок біля унітазу. Стало враз тихо. Лише шипотіння душу дробинками води об піддон та скляні дверцята відділяло їх від ідеального миру. Витер обома закривавленими  руками обличчя. Розпрямив ноги аж до унітазу, і поглянув на своє тіло:

– Ну й бодіарт, хоч зразу на виставку іди, в «Дзизі» точно б зацінили таке мистецтво, – сказав він. – Я взагалі відчуваю себе хірургом, що після складної, виснажливої операції, переживає радість за успішність справи.

За вікном завила сирена, карета швидкої допомоги під’їхала до будинку. Павла цей звук паралізував. Він відняв руки від обличчя і перестав розглядати воду в унітазі. Як той кіт, що почув мишаче скреготання, затерп в кількасекундному оціпенінні.

– З тої радості забув, що викликав швидку. От халепа.

Кинувся шукати свої штани та сорочку, швидко застебнувся через гудзик і з розстебнутою ширінкою вибіг на вулицю. Лікар та фельдшер саме витягували чемоданчик із ліками. Він постав перед ними з розбурханим волоссям, незаправленою сорочкою, розстебнутими штанами, через які проглядувався його закривавлений член. Вони оторопіло дивились на нього нижче пояса. Простежив за їхнім поглядом, і зрозумів, що навіть забув труси одягнути.

– Все нормально, – сказав він, – то була хибна тривога, все відміняється, відбій. Обернувся і застебнув ширінку. Вони так і стояли завмерши, тільки роти повідкривали. Розумієте – розвів закривавленими руками, склалася така ситуація, є море крові, а ніхто не хворий. На темночервоному від слідів крові обличчі з’явилася щаслива міна:

– Ніхто не хворий, всі здорові, все добре, все кльово... – і застрибав на радощах на одній нозі, потім на другій.

Лікар по рації вже говорив щось диспетчеру, спостерігаючи за абсолютно дивною для нього поведінкою Павла.

 – Прийом, це диспечерска, наряд міліції на Стрийську 128. Так, небезпечна ситуація, скоріш за все є жертви. Перед нами можливий злочинець, спроби втечі нема. Явний психопат, весь в крові, скаче перед нами на одній нозі та рже як кінь. Бригада з Кульпаркова не завадить. Але таких санітарів треба кремезних, бо він виглядає атлетичним молодиком.

– Ні, ні, нікому не треба дзвонити, – розхвилювався Павло, заправляючи сорочку в штани, я вам зараз все поясню з самого початку.  Розумієте, ми собі випили з Танюшою і туди-сюди, я її переконав на близькість, ну на секс, а вона незаймана, була незаймана, ну а потім, самі розумієте, встромив. Лікар знову відкрив широко очі і переклав скальпель в кишеню, щоб було чим захищатися від нападу маньяка.

– Ні, ні, то не те, що ви думаєте, я встромив свого «друга», а в неї якраз місячні почались, ну і то все було вперше, самі розумієте.

– Встромив в свого друга, – недочув ескулап, - так ваш друг помирає?, – перепитав він, міцніше стискаючи ручку ножа в широкій кишені білосніжного халату.

– Та ні, не в друга, а друга встромив. Ну, пеніс запхав, – сказав він вже доступніше і без метафор.

Дослухавши його докінця, лікар знову зв’язався по рації із диспечерською і дав відбій наряду міліції.

– Але ми повинні зайти всередину, щоб пересвідчитись, що ви говорите правду.

– Добре, заходьте. Ніяких проблем.

Вони по черзі увійшли в прохожу.

– Щось тут у вас темно дуже, світло є?

– Так, зараз включу. Енергозберігаюча спіралька блимнула і нерішуче засвітила білим сайвом. Через цілий коридор проходила цівка розбризканої крові, так наче когось з  перерізаним горлом тягли у ванну. Кімната ж скоріше нагадувала місце злочину, аніж любовне ложе. Лікаря знову пройняли сумніви щодо правдивості слів Павла, він вже вкотре міцно стиснув заготовленого скальпеля.