Слава ЗСУ!

Але небо зімкнулось і вдарив потужний грім, пекельний вогонь роззявив свою пащу, все навколо почервоніло і багряні ріки крові полились з її очей. Нічого, крім смерті, не могло зупинити ту нестерпну муку, того терзання її чутливої до страждань душі. Навколо себе вона бачила звірів, чоловіки із мавпячими масками і гострими кігтями їжачились в її сторону, жінки хитали гривами, наче потривожені коні, будинки обсипались від підземних поштохів, вулиці тріщали, як спілі кавуни, тріскали і бризкали червоним соком. За мить світ перемінився в пекло із глибокими прірвами, що розширювались і ставали безоднями між нею і реальністю. Вибігла посеред широкої вулиці і бездумно кинулась під автівку, яка вчасно пригальмувала і вивернула вбік. Водій вискочив і з лайкою підбіг до неї, але побачивши її у весільному подертому платті, миттю заспокоївся, спробував підняти її, розпластану на асфальті. Вона зірвалась, кричучи до нього:

 – Згинь сатано, ти мене вже вкусив жалом смерті, – і побігла посередині вулиці.

Ах, яким болючим виявився для неї цей одяг, як він її пік, як спалював її нутрощі, кістки, врізався голками у мозок. Біля Політехніки вона трохи заспокоїлась і продумала в голові чіткий і безвідмовний план. Дороги назад не було. Треба їхати додому, там все і здійсниться. Заскочила в маршрутку, водій навіть слова не сказав про оплату, тільки з величезною цікавістю розглядав її в зеркалі.

– Прошу пані, сьогодні Хеловін, чи я щось пропустив?

– Згинь, сатано, і тримай свої ікла в горлянці.

Водій замовк і піддав газу. Таня рвала на собі одяг, дряпаючи і своє білосніжне тіло. Кров змішалась з тушшю і перетворилась на коричневе місиво.

Добралась в ще більш подертому та потерзаному платті додому, швидко забігла в вітальню і знайшла подовжувач, зав’язала його один кінець на гаку для світильника, а петлю наділа на голову, макіяж стікав чорно-червоними струмками по зблідлій дівочій шкірі, все розмазалось і Таня більше видавалась фатальною відьмою, ніж нареченою.

В цей пекельний світ вона вже не повернеться, ліпше горіти там в пеклі ніж на секунду залишатись в омерзенному багні.

– Здохніть, сволочі.

Стілець похитнувся, вона інстинктивно спробувала за щось схопитись, повисла і затріпотіла. Витянуті ступні задрижали, як у прощальному танці балерини.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Вінсент перестав ходити в рясі, він любив її, але думав, що налякавши Таню того вечора, більше не екпериментуватиме. Потайки виглядав її вечорами але вже без церковного убору. Цього разу він ішов, щоб побачити її востаннє. Сьогодні Таня виходила заміж і його серце нило незалежно від команд розуму, бо йому не накажеш. Отак жорстока реальність розбивала його багаторічну мрію про кохання. Він змушений віддати її іншому, і розумів, що краще навіть з уяви її викинути, вичистити душу від Тані, щоб не нило серце.

Він, зайшовши за фіртку до Митрополичих палат, стояв здалеку, а в руках тримав каблук, який хотів викинути одразу, щойно вони вийдуть з храму. Це був останній символ зв’язку. Різьблений хрест частково прикривав його фігуру. Ладен був померти, щоб цього не сталося, вчепився в загорожу обома руками до болю і вглядався в свою мрію, навіки йому недоступну. Саме сьогодні він зрозумів, наскільки кохає її, на межі втрати душа викрикнула – без неї нікуди! Але вже чітко усвідомив, що сіпання йому не допоможе. Безсило сперся щокою до холодної огорожі. Такий гарний день і так паршиво всередині, так ранішнє сонце болісно ранить засльозені очі, так не хочеться жити далі. Неподалік автобуса стояли прочани і співали пісню "Нам поможе святий Юр і Пречиста Мати". Бачив, як вона вийшла сходами вгору, як стояла обернувшись в його сторону і дивилась замріяно вдалину. Яким щасливим було її обличчя, як горнула букет до грудей, вдихаючи аромат квітів.