Слава ЗСУ!

Вінсент засміявся, а тоді зайшовся істеричним реготом, впав на підлогу і сміявся до нестями. Вона оглянулася і побачила не пекло, а знову свою кімнату з незнайомим чоловіком, що істерично сміявся збоку.

– О Боже, чи так вигладає потойбічний світ, чи то така тонка грань розділяє наші реальності?

Чоловік підвівся і кволо пішов на кухню, вона схопила ножа і приготувалась напасти на нього. Він не повертався, було чути, як набирає води, і тоді –  ковтки. Від звуку води їй захотілось в туалет.

Вінсент повернувся зі склянкою води і побачивши ножа, заспокоїв її,  дотримуючись дистанції у два метри.

 –  Я тебе з петлі витяг, повір мені, зла тобі не заподію, – сказав він і подав горня, від якого вона відвернулася.

– Вже викликав швидку, будуть через кілька хвилин, на, попий.

Подав їй воду тремтячою рукою, вона піднялась на лікоть, взяла горнятко і ковтнула. Вода захлиснула її і вона закашлялась. Озирнулась – його вже не було.

За вікном вила сирена швидкої.

--------------------------------------------------------------------------------------

Павло, відправивши СМС, відкинувся назад і широко відкривши рота, крикнув. Ехо рознеслось по парку Знесіння. Він крикнув ще раз. І вже не зупинявся – левове ричання розносило біль за скоєний вкотре злочин. Стояв на колінах у підніжжя Лисої гори, повернутий обличчям до Рогачки, під колінами виднівся стрімкий обрив. Попередні дні вимотали його зсередини і сьогоднішній день був завершальним, його очі закрились і він несвідомий звалився вниз, в хащі терену. Сполохані ворони знялись на Лисою горою і траурно закрякали.

-------------------------------------------------------------------------------------------

Прокинулась Таня в ліжку із прив’язаними до нього руками і ногами, спробувала сіпнутись, але нічого не виходило. В голові була така важкість, наче хтось хтось її свинцем налив, пробувала нею поворухнути – і відчула біль, ніби голова мала розколотись на дві частини. Помутнілим поглядом намагалась розгледіти кімнату. Все розсівалося, троїлось і не могло зібратись купи. Ліжка, штук з двадцять, стояли щільно притиснені один до одного, лише між побічницями утворювався невеличкий прохід, залишений скоріш за все  для відвідувачів та персоналу. Придивилась уважніше і ліжка зійшлись докупи – тепер їх було вісім. Яскраве світло проходило через арматурні ґрати і пеленало скорчені людські постаті. Усі ліжка були зайняті, хтось тихо стогнав. Вона спробувала поворухнути ногою, але не змогла. Міцний синій шлейф із вузлом на одному кінці фіксував її. Ще раз сіпнула, напружившись, аж поки не відчула болю. Жодних результатів. Роззирнулася навколо, долаючи головний біль, глипнула на своїх сусідів, що лежали зовсім близько. Зліва розташувалась бабуся в  грубій картатій хустині на голові. Її пожмакане обличчя нагадувало напіввисохлу картоплю весною, або скоріше печене яблуко, підпухлі сливкові очі фіолетового відтінку були заплющені. Ковдра в пом’ятому сіро-жовтому підодіяльнику сповзла однією стороною вниз і привідкрила її немічне оголене тіло з обвислими грудьми, що діставали аж до пупка і формою нагадували трилітрові бутлі. Бабуся заохкала і наосліп щось намацувала рукою. Марила крізь сон. Руки як граблі скородили матрац.

– Олежик, ти тут? Зеник, Юзьо...

З другої сторони сиділа налисо поголена дівчина, спершись спиною до блискучої світло-коричневої стіни і підперши колінами обличчя. Дивилась в сторону Тані, але якимось чином її погляд проходив крізь Таню і впирався вдалину. Повіка дівчинки сіпалась і око сльозилось.