Слава ЗСУ!

Враз її охопило почуття невпевненості. Чиясь сильна рука схопила її  за талію і затягнула в величезний плетений кошик, всередині якого нікого живого не було, лише величезне розмальоване яйце, тарілка з сиром, кружельце ковбаси та хрін. Чому вона в цьому великодньому кошику і чому вона така маленька, куди її понесуть? Ручку кошика схопила величезна рука, вона глянула вгору – і побачила того самого монаха, що плив човном. Він мовчки ніс її в кошику до п’ядесталу. Монах поклонився і відійшов в сторону, враз запахло квітами, з неба впала пелюстка, за нею посипались інші, вони кружляли в повітрі як пір’їнки, рожеві, бузкові, малинові, серед тих пелюстків спустилась величезна перлина, на ній сидів прекрасний чоловік, його обличчя світилось теплим промінням, очі як діаманти виблискували, заворожуючи її погляд, вона не могла відірватись від нього, його рот відкрився і з нього дмухнуло морським свіжим бризом, що обдав Танине обличчя, її волосся заворушилось, він дмухнув сильніше, з рота вийшла пара, що позбивалась докупи, роблячи сходи. Таня ступила на сходинку, потім на другу, підійшла несміливо до нього.

– Візьми дзеркало, – сказав він їй.

Вона взяла і поглянула на себе, але її там не було: у зеркалі вона побачила своє життя, що за мить промчало від самого зачаття. Вона бачила себе в утробі матері, біля серця, що пульсує, це ж її перша іграшка, рукою потянулась до серця, що ритмічно стукало. Перевернулась і побачила перед собою тунель, що заманював загадковістю. Зрозуміла, що повинна пролізти. Важко пробиратись, навіть голова не хотіла вилазити, але внутрішні стіни звужувались і виштовхували її, мама пружилась і кричала, Таня лізла через тунель, і ось біле яскраве разюче світло, руки в рукавицях тримають її голову, ще трішки – і вона на руках в акушерки. Яке тут яскраве світло, як все болить, як страшно і як хочеться назад. Її віддали на руки мамі і вона відчула відновлений зв’язок, заспокоїлась і притихла.

Таня піднялась на сходинку вище, тут вона вже була більшою дівчинкою, тато вчить її з сірників вкладати рибку і пташку, як гарно в нього виходить. А з коробочок сірникових він зробив доріжку і попросив її пхнути першу. Від легкого дотику вся доріжка завалилась. Потім вони рвали туалетний папір на дрібнесенькі шматочки, підкидали їх вгору – і то був їхній "сніг".

– Подивись, що робить дідусь, – попросив тато. Дідусь спав в кімнаті при ввімкненому світлі. Вона вимкнула загальне яскраве світло і включила лампу, але і та занадто яскраво світила. Накрила її рушничком і пішла далі до татка. Ось вона бачить, як дідусь зірвася і гасить вогонь навколо лампи. Так і не зізналась, що це саме вона зробила, хоча, мабуть, всі підозрювали винуватицю. Піднялась ще на одну сходинку – п’ятий клас, з дівчатами грають в класики, а хлопці мучать жабу, надуваючи її через соломину. Вони вигадують і інші забавки із тваринами, обмотують джмілям голови нитками і водять на поводку. Вона змушує їх відпустити жабу та джмілів. Ще одна сходинка – день народження – вона запросила дітей в гості, але батьки нічого не зготували, і всі діти образились, пішли додому. Після цього вона запрошувала друзів лише з дозволу мами. Сходинка вище – і Таня побачила себе на випускному, в гарній сукні, замовленій у кравчині, з накрученим волоссям, туфлі на підборах.

– Візьми гребінь, – сказав він їй.

Вона взяла гребінь і почала розчісувати своє волосся, з нього вискакували, іскорки, пелюстки, квіти, хмари, шовк – все, через що вони проходили з монахом.

– Тобі треба назад, решту побачиш іншим разом.

Обернулась – на хвилях похитувався човен із монахом всередині, маленькі пухнасті звірята стрибали біля його ніг. Зайшла в човен, і він рушив назад. Ось вони підпливли до прозорості із завмерлим вогнем, блохами, вовками та кров’ю, вона залізла на ліжко – і човен відплив, завмерле та прозоре знову стало видимим і знов закипіло, заворушилось, пекельний бій продовжився, вони все наближались до її ліжка, блохи обхопили своїми пилоподібними лапками її ліжко, вона почала кричати з страху, звук роздирав її горло, руки виривались, але були і надалі прибиті цвяхами, вона чула голоси тих бліх.