Слава ЗСУ!

Незважаючи на лагідність Вінсента, Таня перестала  довіряти людям, особливо чоловікам, незалежно від національності, віку чи статусу. Її природня доброта випарувалась і  натомість прийшла підозра на всіх у всеможливих зрадах, які вона вбачала у найменших дрібницях. Медсестра обіцяла принести ноутбук із безпровідниковим Інтернетом і забула – вчинила зраду, мама сказала, що передзвонить їй і не перезвонила, бо втомлена заснула перед телевізором – зрадила її.  Її внутрішній стан нагадував компакт-диск, який хтось поцарапав цвяхом, він крутився і працював, поки не натряпляв на пошкоджену доріжку і не можучи зчитати інформацію з треку, знову повертався на початок доріжки і так до безконечності. Мільйон разів вона починала обмірковувати своє життя і за мить все впиралось у зраду – і знову закручувалось навколо вчинку Павла.

У стосунках з Вінсентом, який безмежно посвячувався їй, вона ставала все холоднішою і навіть жорстокою, часами безпричинно нападаючи на нього. Частково робила це тому, що він навідріз відмовився виконувати її прохання, надто вони вже ставали вишуканими, якщо так можна сказати. Інша причина – її ставлення до нього полягало в стійкій ненависті до чоловічої половини людства і у відсутності бажання міняти стихію. Їй і так добре, за межами реальності, на грані двох світів. Також наступивши один раз в темряві на чорного кота, вона перейшла у наступ і вважала, що краще копнути ногою для перевірки, ніж ще раз на нього наступити. Лише агресія та напади давали їй гарантію продовження життя. І вона нападала першою, навіть якщо їй ніщо не загрожувало. Світ земний постав перед нею повен загроз та зрад. Тут усі брешуть, всі в масках, в корисливих помислах. Людьми керують страхи та інстинкти. А світ паралельний – прекрасний, і саме Він прекрасний, лише в його присутності вона відчуває повне заспокоєння, душевний мир, все розсіюється як страшний сон після пробудження. Завдяки йому, його голосу, подиху, що народжує її до нового життя, вона оживляється, Він її творить заново, відроджує кожну клітину, в його присутності так добре, наче на руках в мами.

Учора приходили дівчата з "Доброго діла", розповідали новини про нещодавні поїздки, відвідини сиротинців, безкоштовні обіди для потребуючих, але слухати ці всі теревені їй було абсолютно нецікаво.

«Для чого робити добрі справи, якщо для тебе ніхто і пальцем не поворухне? Хто буде допопомагати тим, хто допомагає?» – зачерствіло думала вона собі, абсолютно байдуже спостерігаючи за оцими енергійними дівчатами, що готові були гори перевертати задля добра допомоги потребуючим.

– Ми тут ніхто, і наші вчинки лише створюють ілюзію доброти. Насправді доброчинністю тішимо лише своє его, присипляємо совість, виставляємо себе на щабель вище тих, кому байдуже. Такий оригінальний спосіб вивищити себе над іншими, компенсувати почуття меншовартості.

– Не говори такого. Ти сама нас втягнула в діяльність організації, сама прищепила любов до знедолених.

– Горіть ви всі в пеклі разом зі своїми знедоленими.

– Не переживай, тебе вилікують. Все налагодиться.

– В дупу налагодиться. Сучки фарбовані!

– Краще ідемо, дівчата, наша присутність бісить Таню.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

За якийсь час вона помітила зміну в ставленні Вінсента. Якийсь дивний став, менше говорить, засумував. Задумливий. Наче всередині щось його гризе, а ззовні не хоче показувати цього.

– З тобою все гаразд? Ти якийсь засмучений.

– В мене для тебе є новини, Таню, лікарі попросили повідомити, – тихо сказав він.