Слава ЗСУ!

– З твоєї інтонації можна припустити, що новини не дуже добрі. Хоча після того, що я пережила, будь-які вісті сприйму як дитячу гру, бо нема більшого горя за те, що мене спіткало.

– Лікар попросив підготувати тебе, налаштувати.

– Та вже кажи, не ламайся, не треба мене готувати, просто скажи.

– Ти скоро станеш мамою.

Таня завмерла і нічого не говорила. На обличчі не читалось жодних емоцій, ніби застигла воскова маска прилипла до нього. Врешті видихнула затамований подих.

– Я вагітна? Який місяць?

– Аборт вже пізно робити, якщо ти про це. Лікарі боялися за наслідки, тому не казали.

– Це останнє, що я хочу зараз, – дитину від цього виродка. Лікарі вже знають, яка стать дитини?

– Так, це хлопчик.

– Не може бути! Чому мене так покарано? Я хочу аборт, я вимагаю цього!

–Ти не можеш приймати таких рішень, ти психічнохвора. І по законодавству цього вже не можна робити, запізно трохи.

– І як я не помітила – справді живіт великий.

– Ти була більше там, ніж тут. Все в своїх видіннях.

– Відлучись від реальності – зразу живіт виросте. Чому таке покарання на мою голову, чому? Я ненавиджу чоловіків, всіх до одного, і тепер в мені живе ще один виродок, син виродка і зрадника. Це вершина знущання наді мною. Він тепер в мені, Павло живе в мені!!! Хочу, щоб він виліз з мене, вимагаю аборту! Якщо ні, то я сама розідру собі живіт і витягну його!

– Тобі потрібно переосмилити своє ставлення до світу, інакше ти не зможеш жити в ньому.

– Я і тебе ненавиджу, чого до мене причепився, чого від мене хочеш?

– Я люблю тебе за будь-яких обставин, і у будь-якому вигляді. Люблю без умов, без вимог, без користі і хочу, щоб ти була здоровою, не відлучалась в інший світ і почала вірити мені.

– Цього не станеться, я не повірю тобі ніколи, тим більше іншим.

– Час все виправить і я готовий чекати.

Таня взалась царапати нігтями свій живіт. Кров швидко залила постіль.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Павло у всіх своїх коливаннях від боягуза до завойовника зберігав певну постійність та послідовність. І в тій стійкості до коливань Таня залишила свій слід. Він не змивався обставинами та часом. Тепер, коли життя навколо нього змінилось, вона залишилась чимось помітним із старого світу, її слова, дії глибоко вкорінились в ньому і за найнепередбачуваніших обставин давали про себе знати. Тепер, коли він живе з Софією і має вдосталь фізичного задоволення, слова Тані про інше життя, більш вагоме та змістовне, промовляють в ньому все з більшою силою. Саме ота тваринна насолода, що він отримує кожного дня від їжі, від жінки, від комфорту, нудотою підкочується до горла, віддає гнилизною та марнотою, штовхає його на зміни. Тепер би чогось вагомого, чогось змістовного, хоч би поговорити з кимось, хто робить щось важливе в житті. З ким він може поговорити? Чув, що в центрі біля Преображенки відкрилась точка, де годують бідних. Ідею з бекоштовною їдальнею ще тоді заклала в його голову Таня, але вона забулось і лише тепер, коли його мучить голод змістовності життя, саме ця думка прийшла першою.

Так, сьогодні ж піду і дізнаюсь, що і до чого. А вона в психлікарні. І знову він зробив чергове зло, знову і вже вкотре зрадив. Хто тепер йому повірить, коли він сам собі не вірить? Хіба він захоче серйозних та постійних стосунків, знаючи, що не є паном своїх рішень, що зривається в останню мить? І навіть зараз, після всього, що сталось, відчуває прив’язаність до Тані, відчуває, що лише вона тримала його на поверхні бурхливого океану життя.