Слава ЗСУ!

- То як же? - спитав граф, поплескавши Гобсека по плечу.

Стара дитина здригнулася. Гобсек покинув свої цяцьки, поклав їх на письмовий стіл, сів у крісло і знову став лихварем, ввічливим, але холодним і жорстоким, як мармуровий стовп.

Скільки вам треба?

Сто тисяч франків на три роки , - відповів граф.

- Можна , - сказав Гобсек, виймаючи з скриньки червоного дерева неоціненні щодо своєї точності терези. Він зважив брильянти, на око визначаючи (бог його знає як) вагу оправ. Під час цієї операції обличчя лихваря відбивало і радість, і прагнення побороти її. Графиня немов заціпеніла, поринувши в роздуми; мені здавалося, що вона раптом побачила всю глибину безодні, в яку падає. У цій жіночій душі ще були муки сумління, і, можливо, треба було зробити тільки одне зусилля - милосердно подати руку, щоб врятувати її. І я спробував це зробити.

- Це ваші брильянти, пані? - спитав я її голосно.

- Мої , - відповіла вона, гордовито скидаючи на мене оком.

- Пишіть угоду, базіко , - звернувся до мене Гобсек, підводячись і показуючи мені на своє місце у кріслі біля стола.

- Пані, певно, замужем? - знову спитав я. Графиня нетерпляче кивнула головою.

- Я не складатиму акта , - заявив я.

- Але чому ж? - спитав Гобсек.

- Чому? - повторив я, відвівши старого до віконної ніші, і сказав йому пошепки:- Заміжня жінка в усьому залежить від свого чоловіка; угода буде недійсна, бо ви не зможете послатися на те, що не знали факту, зазначеного в самому акті. Отже, вам доведеться віддати брильянти, тому що в угоді буде зафіксовано їхню вагу, вартість і шліфовку.

Гобсек перебив мене кивком голови і, повернувшись до двох злочинців, сказав:

- Він має рацію. Умови змінюються. Вісімдесят тисяч франків готівкою, а брильянти лишаться в мене , - додав він глухим і солодким голосом. - Щодо рухомого майна фактичне володіння означає володіння по праву.

- Але... - заперечив де Трай.

- Діло ваше, або беріть, або лишайте , - знов сказав Гобсек, віддаючи скриньку графині. - Я не хочу ризикувати.

- Ви Зробили б краще, якби кинулися своєму чоловікові в ноги , - сказав я графині на вухо, нахилившись до неї.

Лихвар, певно, зрозумів мої слова з поруху губів і холодно глянув на мене.

Обличчя молодого чоловіка пополотніло. Графиня явно вагалась. Граф наблизився до неї і, хоч говорив він дуже тихо, я все ж почув:

- Прощайте, люба Анастазі, будьте щасливі. А я... завтра я вже позбудусь усіх турбот.

- Пане , - вигукнула молода жінка, звертаючись до Гобсека , - Я приймаю вашу пропозицію.

Отож-то! - відповів старий. - Трудненько ж добитися вашої згоди, моя красуне. - Вів підписав банківський чек на п\'ятдесят тисяч франків і подав його графу. - А тепер , - сказав він з .усмішкою, схожою на вольтерівську , - на решт платіжної суми я дам вам на тридцять тисяч франків дуже надійні векселі. Це все одно, що золото в злитках. Граф де Трай тільки що мені сказав: «Мої векселі завжди буде сплачено» , - додав Гобсек, подаючи графині підписані графом векселі і що їх напередодні опротестував один з товаришів Гобсека і, мабуть, продав йому за безцінь.