Слава ЗСУ!

- Ви помиляєтесь, пане Гобсек , - сказав граф з глибокою іронією. - Ми одного разу зустрілися з вами в спальні моєї дружини. Ви приходили одержувати гроші за підписаний нею вексель, по якому вона ніяких грошей не брала.

Не моє діло дошукуватись, яким способом їй було сплачено цю суму , - відказав Гобсек, лукаво глянувши на графа. - Я його дисконтував у одного з моїх товаришів. Крім того, пане , - казав далі лихвар спокійно, анітрохи не хвилюючись і підсипаючи кави в свою чашку з молоком, - дозвольте вам зауважити, що я непевний у вашому праві читати мені нотації в моєму домі. Я досягнув повноліття ще в шістдесят першому році минулого століття.

Пане, ви тільки що купили за безцінь брильянти, що не належать моїй дружині , - це фамільні коштовності.

Не вважаю за потрібне втаємничувати вас у мої справи, але скажу вам графе: якщо графиня і взяла не спитавшись ваші брильянти, то вам треба було б попередити листовно всіх ювелірів, щоб вони не купували їх. Адже вона могла продати їх частинами.

- Пане , - вигукнув граф , - ви ж знаєте мою дружину!

- Правда.

- Як заміжня жінка, вона підвладна чоловікові. - Можливо.

- Вона не мала права розпоряджатися цими брильянтами.

- Правильно.

- Ну, то як же, пане?

- А так! Я знаю вашу дружину, вона підвладна своєму чоловікові , - цілком згоден; вона багатьом підвладна; але ваших брильянтів я не знаю. Якщо графиня підписує векселі, то вона, певно, може провадити комерційні справи, купувати брильянти, брати їх для продажу. Таке буває.

- Прощайте, пане! - вигукнув блідий від гніву граф. - Є ще суд.

- Правильно.

- Оцей добродій , - додав граф, вказуючи на мене , - був свідком продажу.

- Можливо.

Граф рушив до дверей. Відчувши, що справа повернула на серйозне, я вирішив втрутитися і примирити супротивників.

- Графе , - сказав я , - ви маєте рацію, але й пан Гобсек не винен. Ви не можете віддати до суду покупця, не втягнувши в процес вашої дружини, а ганьба впаде не тільки на неї. Я адвокат і, як офіційна особа, та й просто порядна людина, мушу сказати вам, що брильянти, про які ви говорите, пан Гобсек купив у моїй присутності. Але, гадаю, ви зробили б неправильно, спробувавши скасувати угоду як незаконну, до того ж важко буде встановити, що продано саме ваші брильянти. Правда на вашому боці, але на суді ви зазнаєте невдачі. Пан Гобсек чесний чоловік і не заперечуватиме, що купив брильянти дуже вигідно для себе, тим більше, що моє сумління і мій обов\'язок велять мені підтвердити це. Але якщо ви почнете судову справу, то наслідки її будуть сумнівні. Раджу вам помиритися з паном Гобсеком. Адже він може довести на суді свою сумлінність, а вам однаково доведеться повернути йому гроші, які він заплатив за брильянти. Погодьтеся вважати їх у заставі з правом викупу через сім-вісім місяців, навіть через рік, одне слово, через час, що дасть вам можливість повернути суму, позичену графині, якщо, звичайно, ви не вирішите викупити брильянти ще сьогодні, давши надійні гарантії сплати.

Лихвар спокійнісінько мочав хліб у каву і цілком байдуже їв: але, почувши слово «примиритися», глянув на мене, мовби кажучи: «Молодець! Як ловко «користався з моєї науки». Я теж відповів йому поглядом, який він прекрасно зрозумів: «Справа дуже сумнівна, брудна, і мирова конче потрібна». Гобсек не міг від усього відмагатися, знаючи, що на суді я скажу правду. Граф подякував мені ласкавою усмішкою. Після довгого обговорення, під час якого Гобсек виявив таку спритність і зажерливість, що перевершив би учасників будь-якого дипломатичного конгресу, я склав акт, згідно з яким граф визнавав, що одержав від лихваря вісімдесят п\'ять тисяч франків, включаючи проценти, а Гобсек зобов\'язувався після сплати графом цієї суми повернути йому брильянти.