Слава ЗСУ!

- Мій намір остаточний , - сказав граф. - Приготуйте потрібні акти, щоб передати Гобсекові право власності на моє майно. Тільки вам, пане, я можу довірити скласти контррозписку, де він засвідчить, що продаж цей фіктивний і все моє майно, яким він порядкуватиме за своїм розсудом, зобов\'яжеться повернути моєму старшому синові, коли той дійде повноліття. Тепер, пане, я мушу вам сказати от що: я боюсь держати цей цінний документ у себе. Мій син так прив\'язаний до матері, що я і йому не довіряю розписки. Я прошу вас зберігати документ у себе. Якщо Гобсек помре, він призначить вас спадкоємцем мого майна. Отже, все передбачено. - Граф замовк - він був дуже схвильований. - Вибачте,, будь ласка, за турботи , - знов заговорив він , - але я так страждаю, та й моє здоров\'я викликає в мене побоювання. Недавні прикрощі завдали мені жорстокого удару, і рішучі заходи, яких я вживаю, просто конче потрібні.

- Пане , - відповів я , - насамперед дозвольте по дякувати вам за довір\'я. Ллє щоб виправдати його, я повинен зауважити, що цими заходами ви цілком по збавляєте спадщини своїх... інших дітей, які теж носять ваше прізвище. Нехай це тільки діти колись любимої, а тепер недостойної жінки, проте вони мають право на певну забезпеченість. Я заявляю вам, що не зможу взяти на себе почесного обов\'язку, який ви хочете покласти на мене, якщо не буде визначено і їхню частку.

Почувши ці слова, граф увесь затремтів. На очах йому виступили сльози, ,і вія, міцно потиснувши мені руку, сказав:

- Я й досі не знав вас по-справжньому. Ви і втішили мене і засмутили. Так, треба визначити частку цих дітей у першому ж пункті контррозписки.

Я провів його до дверей своєї контори, і мені здалося, що обличчя його проясніло від почуття задоволення, яке викликав цей справедливий вчинок. От, Камілло, як молоді жінки падають у безодню. Іноді досить кадрилі на балу, романсу, проспіваного біля рояля, прогулянки за місто, щоб накликати страшне лихо. Назустріч йому йдуть самі, послухавшись самовпевненого голосу марнославства, гордості, повіривши чиїйсь усмішці, необачно піддавшись легковажності, властивій молодості. Ганьба, муки сумління та злидні - ось ті три фурії, в чиї руки неминуче попадають жінки, як тільки переступлять певні межі...

- Бідна Камілла страшенно хоче спати , - сказала віконтеса, перепиняючи Дервіля. - Іди, моя доню, іди спати. Тобі не треба знати про всі ці страхіття, ти й так лишишся чистою й доброчесною.

Камілла де Гранльє зрозуміла. матір і пішла.

- Ви трохи далеко зайшли, любий Дервілю , - сказала графиня. - Повірений - це все ж таки не мати і не проповідник.

- Але газети у тисячу разів більше...

- Бідний Дервіль! - здивовано мовила віконтеса. - Я вас не пізнаю. Невже ви гадаєте, що моя дочка читає газети? Розповідайте далі , - додала вона, трохи помовчавши.

Минуло три місяці після затвердження акта продажу, за яким майно графа перейшло до Гобсека...

- Ви можете називати його графом де Ресто, раз моєї дочки тут уже немає , - сказала віконтеса.

- Добре , - погодився повірений. - Минуло чимало часу після цієї угоди, а я все ще не одержав контр-розписки, що мала зберігатися в мене. У Парижі повірених так захоплює потік життя, що вони не можуть приділяти справам своїх клієнтів більше уваги, ніж ті самі , - за окремими винятками, які ми вміємо робити. Проте одного разу, коли лихвар обідав у мене, я спитав його, підводячись з-за столу, чи не знає він, чому нічого більше не чути про пана де Ресто.