Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

На бойовище виїхав і Хорт, і королівський брат — красень Ренлі, князь Штормоламу. Від Зимосічі та півночі виступали Джорі, Алин і Гарвін.

— Наш Джорі виглядає жебраком посеред отих жевжиків, — пирхнула септа Мордана, побачивши його. Санса не могла не погодитися. Джорі мав на собі прості блакитно-сірі лати без прикрас та гербів, а з плечей його звисала сірою ганчіркою проста вовняна накидка. Але показав він себе добре: зсадив з коня Гораса Рожвина у першому двобої, тоді одного з Фреїв у другому. У третьому поєдинку він три рази з’їжджався з охотним латником Лотором Брюном, вбраним чи не вбогіше за нього самого. Жоден з бійців не вилетів з сідла, але Брюн тримав списа твердіше, бив точніше, і король віддав перемогу йому. Алинові та Гарвінові щастило гірше: Гарвін вилетів з сідла у першому ж двобої проти пана Мерина з Королегвардії, Алина вибив пан Балон Лебедин.

Кінні двобої продовжувалися цілісінький день, ба навіть у сутінках. Копита великих огирів гуркотіли полем, аж поки не перетворили його на пошматовану пустку. Не один десяток разів Джейна та Санса скрикували разом, коли вершники стикалися один з одним, ламаючи списи на друзки, а тим часом натовп галасував за своїх улюбленців. Джейна прикривала очі руками, наче мале дівчисько, щойно хтось із бійців злітав з коня, але Сансу було ліплено з міцнішого тіста. Панна княжого роду мусить гідно поводитися на турнірах. Навіть септа Мордана помітила її витримку і схвально кивнула.

Крулеріз був неперевершений. Він вибив із сідел пана Андара Ройса та порубіжного князя Бриса Карона так легко, наче бив по кільцях, а тоді виграв важкий двобій проти сивочолого Барістана Селмі, котрий у двох перших герцях переміг суперників на тридцять та сорок років молодших за себе.

Сандор Клеган та його брат-велетень, пан Грегор-Гора, також не знали собі рівних, люто скидаючи з коней одного супротивника за іншим. Найжахливіша подія дня сталася у другому двобої пана Грегора. Його спис підскочив догори і вдарив молодого лицаря з Долини під ринграф із такою силою, що кінець пробив горло і вбив вершника на місці. Юнак впав за якихось п’ять кроків від того місця, де сиділа Санса. Кінець списа пана Грегора зламався у шиї лицаря, і кров витікала з неї повільними, дедалі слабшими поштовхами. Лицар мав на собі новісінькі лати; коли сталь упіймала сонце, то неначе яскравий спалах вогню простягся його відкинутою рукою. А тоді сонце сховалося за хмару, і спалах згас. Кирея лицаря мала колір ясного літнього неба і була облямована місячними серпами. У неї потроху всотувалася кров, і серпики один за одним червоніли.

Джейна Пул рюмсала так відчайдушно, що септі Мордані довелося вивести її геть, аби привести до тями. Але Санса сиділа, склавши руки на колінах, і дивилася, наче зачарована. Раніше вона ніколи не бачила, як помирає людина. Їй би теж личило плакати, майнула в неї думка, та сльози не бажали текти. Можливо, усі її сльози були виплакані по Бранові та Панночці. Ясна річ, якби таке сталося з Джорі, паном Родріком або паном батьком, сльози б знайшлися, сказала вона собі. Молодий лицар у блакитній киреї нічого для неї не важив — якийсь незнайомець із Долини Арин, чиє ім’я вона забула, щойно почувши. «І світ теж забуде», зрозуміла Санса. «Про нього не складуть пісень. Як сумно.»

Щойно віднесли геть мертве тіло, як на поле вибіг хлопчик з лопатою і накидав землі туди, де воно лежало, аби сховати кров. Двобої відновилися.

Пан Балон Лебедин також був вибитий Грегором, а князь Ренлі — Хортом. Ренлі вилетів з сідла так стрімко, наче з-під нього винесло коня, тільки ноги майнули в повітрі. Голова князя гепнула об землю з добре чутним хряскотом, від якого натовпові перехопило подих. Але то лише відламався паріг на одному з розлапистих золотих рогів, що прикрашали шолом. Зіп’явшись на ноги, пан Ренлі отримав від натовпу шалені вітання, бо люд королівств уподобав гарного та ласкавого наймолодшого брата короля Роберта. Гречно вклонившись, він віддав зламаний паріг переможцеві, але Хорт пирхнув і викинув уламка натовпові, де над тим шматочком золота почалися бійки з видряпуванням очей. Спокій відновився тільки зусиллями самого ж пана Ренлі, який пішов у натовп і замирив розгардіяш власною особою. До того часу септа Мордана повернулася сама-одна та повідомила, що Джейна почувається зле і залишилася у замку. Та байдуже — Санса про неї вже й не згадувала.

Пізніше заплотний лицар у клітчастій накидці зганьбив себе: вбив коня під Беріком Дондаріоном і тим програв двобій. Князь Берік переклав сідло на нового огиря, з якого і злетів одразу ж від списа Тороса, жерця з Миру. Пан Арон Сантагар та охотник Лотор Брюн тричі з’їжджалися марно; після того пан Арон програв князеві Язону Малістеру, а Брюн — молодшому синові Йона Ройса, Робарові.

Попередня
-= 124 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар