Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Вони поснідали чорним хлібом, вареними гусячими яйцями, рибою, смаженою на салі з цибулею, за столом, поставленим на кобильниці коло річки. Сум короля розвіявся разом з вранішнім туманом; невдовзі король вже смакував помаранча і бадьоро згадував один ранок у Соколиному Гнізді, коли вони були ще хлопчаками.

— …прислав Джонові барило помаранчів, пам’ятаєш? А вони усі зогнили, отож я кинув свого через стіл просто Даксові у носа. Пам’ятаєш, тому зброєносцеві пана Черленця з віспинами на пиці? А він кинув у мене. Джон і перднути не встиг, як помаранчі вже літали через трапезну туди-сюди.

Роберт заревів зі сміху, і навіть Нед усміхнувся, згадавши юність.

«Саме з цим хлопцем я виріс біч-о-біч», подумав він; оце той Роберт Баратеон, якого він знав і любив. Якби ж довести, що Ланістери винні у нападі на Брана, що то вони вбили Джона Арина. Тоді б цей чоловік послухав. Тоді б Серсеї настав кінець, а заразом і Крулерізові. А якби князь Тайвин насмілився підняти захід на бунт, Роберт знищив би його, як знищив Раегара Таргарієна на Тризубі. Втішна картина так і стояла в Неда перед очима.

Цього ранку сніданок смакував Едардові Старку найсолодше за довгий час, і на обличчі в нього частіше з’являлася посмішка… аж поки не настала пора продовжити турнір.

Нед рушив разом з королем до бойовиська. Він обіцяв подивитися вирішальні герці разом з Сансою, бо септа Мордана почувалася недобре, а донька не хотіла пропустити кінець турніру. Супроводжуючи Роберта до королівського крісла, він помітив, що Серсея Ланістер з’явитися не зізволила, і місце біля короля залишилося порожнім. Це також додавало надії.

Він проштовхався до місця, де сиділа донька, в ту саму мить, коли сурми оголосили перший герць нового дня. Санса перебувала в такому захваті, що ледве помітила батьків прихід.

Першим виїхав на поле Сандор Клеган. Його попелясто-сірий обладунок вкривало оливково-зелене корзно. Разом із шоломом-собачою головою то була єдина прикраса, яку він собі дозволив.

— Сто золотих драконів на Крулеріза! — гучно оголосив Мізинець, коли на поле виїхав Хайме Ланістер на прегарному гнідому огирі. Коня вкривав чабрак з визолоченої кольчужної сітки, а сам Хайме блищав золотом з голови до ніг. Навіть його списа було зроблено з золотодерева Літніх Островів.

— Приймаю! — гукнув назустріч князь Ренлі. — Здається, Хорт сьогодні голодний!

— Навіть голодні хорти вміють не кусати руку, яка їх годує, — сухо зазначив Мізинець.

Сандор Клеган лунко захряснув шолома і зайняв своє місце. Пан Хайме кинув поцілунка якійсь жінці у посполитому натовпі, м’яко закрив забороло і поїхав до свого кінця поля. Обоє перехопили списи для бою.

Нед Старк не бажав би більшої насолоди, аніж бачити, як вони обидва вилетять із сідла. Але Санса аж тремтіла від хвилювання, блищачи сльозами на очах. Нашвидкуруч вибудуваний поміст здригнувся, коли коні ринули чвалом. Хорт нахилився уперед, спис його лежав міцно, мов укопаний, але Хайме останньої миті перед ударом спритно зсунувся у сідлі. Кінець Клеганового списа, не завдавши шкоди, відскочив убік від золотого щита з левовим гербом, а от спис Хайме вдарив точно у ціль. Держално розлетілося на друзки, Хорт похилився, намагаючись втриматися. Санса зойкнула. Простий люд нерівно загаласував.

— Я вже придумав, як витратити ваші гроші! — гукнув Мізинець до пана Ренлі.

Хорт заледве всидів у сідлі, та все ж не впав. Рвучко розвернувши коня, він повернувся ристю задля наступної сутички. Хайме Ланістер викинув зламаного списа і схопив нового, жартуючи про щось зі зброєносцем. Хорт стиснув коня острогами і знову пішов учвал. Ланістер рушив назустріч. Але цього разу, коли Хайме зсунувся у сідлі, Сандор Клеган зсунувся разом із ним. Обидва списи вибухнули трісками, і раптом гнідий без вершника потрусив геть у пошуках травички, а пан Хайме Ланістер покотився по землі, усе ще золотий, але трохи пом'ятий.

Санса мовила:

— А я знала, що Хорт переможе.

Мізинець почув її.

— Якщо ви знаєте, хто переможе у наступному двобої, то кажіть зараз, поки князь Ренлі мене не обчистив! — гукнув він дівчині. Нед посміхнувся.

— Шкода, що Біса з нами нема, — відповів Ренлі. — Злупив би стільки ж і з нього.

Хайме Ланістер зіп’явся на ноги, але розцяцькований шолом з левом перекрутився на голові й зім’явся при падінні, тож лицар не міг його зняти. Посполиті тюгукали і тицяли пальцями, шляхетне панство щосили, хоча й марно, придушувало смішки, а над усім Нед чув громовий регіт короля Роберта, гучніший за весь гармидер. Зрештою довелося відвести Лева Ланістерів, який зосліпу запинався на кожному кроці, до коваля.

Попередня
-= 131 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар