Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Ліза Арин холодно дивилася на неї якусь мить, а тоді підвелася і рушила униз, просто на Тиріона, волочачи за собою довгі спідниці. Мить він побоювався, що вона його вдарить, та замість того пані Ліза наказала його відпустити. Стражники штовхнули його на підлогу, ноги зрадили, і Тиріон упав.

Мабуть, то було потішне видовище: ледве Тиріон спромігся звестися на коліна, як праву ногу вхопила судома, і він знову простягнувся підлогою. У високій палаті Аринів поверху і понизу загримів сміх.

— Малий гість моєї сестри занадто втомився, аби стояти, — оголосила пані Ліза. — Пане Вардісе, відведіть його до підземелля. Хай відпочине у одній з небесних келій, йому значно покращає.

Стражники підсмикнули його угору. Тиріон Ланістер з червоним від сорому обличчям теліпався між ними, слабко хвицяючи ногами.

— Я цього не забуду, — мовив він усім, коли його тягли геть.

І не забув, та зиску від того мав небагато.

Спершу він утішався тим, що ув’язнення не мало тривати довго. Ліза Арин бажала принизити його, не більше. Тож скоро вона за ним пришле. Якщо ж не вона, то хоча б Кетлін Старк має обов’язково його допитати. І цього разу він пильнуватиме за своїм язиком. Не насміляться ж вони просто так взяти та й убити його — він усе-таки Ланістер із Кастерлі-на-Скелі. Якщо проллється його кров, розпочнеться війна. Або ж йому хотілося так думати.

Але з плином часу його впевненість згасала. Може, ті, хто його захопив, просто бажали, аби він погнив тут якомога довше, та в нього вже не лишалося сил. Він слабшав з кожним днем. Ще трохи часу, і копняки та стусани Морда понівечать його, якщо тільки наглядач спершу не заморить його голодом. Кілька нових ночей холоду й голоду, і блакить теж почне кликати до себе.

Йому було цікаво, що відбувається поза трьома стінами цієї, так би мовити, темниці. Князь Тайвин мав вислати гінців, тільки-но звістка досягне його. Може, Хайме просто зараз веде військо через Місячні гори… якщо натомість він не іде на Зимосіч. Чи взагалі здогадується хтось за межами Долини, що його схопила Кетлін Старк? Він спитав себе, що зробить Серсея, коли дізнається. Король міг би наказати звільнити його, та кого послухає Роберт: власну королеву чи власного Правицю? Тиріон не плекав ілюзій щодо любові короля до Серсеї, його сестри.

Якщо в Серсеї ще лишилася крихта розуму, вона могла б наполягти, аби король особисто судив Тиріона. Навіть Нед Старк навряд чи заперечив би; він не насмілиться піддати сумніву честь короля. А Тиріон тільки вітав би можливість змагатися через суд. Якими б убивствами йому не дорікали, Старки не могли мати жодних доказів. Хай виносять свої скарги поперед Залізного Трону і вельможних князів держави — на тому й справі кінець. Якби ж то в Серсеї стало розуму це збагнути…

Тиріон Ланістер зітхнув. Сестрі не бракувало певної тваринної хитрості, але пиха засліплювала її. Вона побачить тут образу, а не сприятливу можливість. А Хайме був іще гіршим: похапливим, гнівливим, свавільним. Брат ніколи не брався розплутувати вузол, якщо міг розрубати його мечем навпіл.

Він замислився, хто із них надіслав посіпаку впокоїти хлопця Старків. І чи вони справді склали змову, аби убити князя Арина. Якщо старого Правицю дійсно убили, то впоралися тонко і вправно. Люди його віку весь час помирають од раптових недуг. Натомість надіслати якогось бовдура з украденим ножем по душу Брандона Старка — то було надзвичайно незграбно. Щось тут не клеїться…

Тиріон здригнувся. Гидка підозра промайнула у голові. Може, лютововк і лев — не єдині звірі у цьому лісі? А якщо так, то хтось смикає за ниточки. Тиріон Ланістер не любив, коли його смикають.

Йому треба звідси вийти, і якомога скоріше. Видавалося майже неможливим подолати Морда силою. Ніхто не збирався потай передавати бранцеві мотузку довжиною у шість сотень стоп. Лишалося пробиватися назовні язиком; той довів свого хазяїна до в’язниці — хай тепер відробляє і рятує його звідси.

Тиріон звівся на ноги, намагаючись не зважати на підступно похилену у бік краю підлогу. Він загатив кулаком по дверях, гукаючи:

— Морде! Наглядачу! Морде, йди-но сюди!

У цих зусиллях минуло хвилин десять, перш ніж за дверима почулися кроки. Тиріон відступив назад у ту мить, коли двері з гуркотом розчахнулися.

— Дузе сумис! — гримнув Морд з налитими кров’ю очима. З однієї дебелої руки в нього звисав шкіряний пас, широкий та товстий, одним кінцем намотаний на кулак.

«Тільки не показати йому, що ти зляканий», — нагадав собі Тиріон.

— Як тобі сподобалося б стати багатієм? — запитав він у Морда.

На це Морд ударив його, змахнувши пасом наче недбало, з-під руки. Тиріон отримав удар у плече, заточився від його сили і аж скреготнув зубами з болю.

Попередня
-= 175 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар