Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Мимо пронісся Смалений, купою висячи верхи на конячці. Йому в черево втрапив спис, що вийшов зі спини. Допомоги той вже не потребував; коли Тиріон побачив, що хтось із північників вибіг і схопив повід коня, він ринув на ворога знову.

Супротивник зустрів його з мечем у руці. Високий та худий, у довгій кольчузі та зчленованих рукавицях, він десь загубив шолома, і кров цебеніла йому в очі від порізу на лобі. Тиріон цілив йому в обличчя, але високий чолов’яга відкинув удар убік.

— Карлик! — заволав він. — Здохни!

Вояк крутився на місці, відбиваючи удари, що їх йому завдавав по голові та плечах Тиріон з коня, пущеного по колу. Залізо дзвеніло об залізо, і Тиріон швидко зрозумів, що високий вояк спритніший та сильніший за нього. Де ж подівся Брон, семеро дідьків його їж?

— Здохни, — забурчав ворог, навіжено рубаючи. Тиріон ледве встиг підставити щита; дерево наче вибухнуло всередину від сили удару. Потрощені шматки щита відлетіли від руки.

— Здохни! — заревів той знову, підпихаючись ближче та завдаючи Тиріонові такого удару в скроню, що аж у голові загуло. Лезо жахливо зарипіло на криці обладунку, коли супротивник потяг його на себе. Високий вишкірився, зрадівши… але тут огир Тиріона вкусив його, наче змія, вирвавши м’ясо зі щоки аж до кістки. Вояк страшно заверещав, а Тиріон всадив йому сокиру в голову.

— Сам здохни, — порадив він, і ворог миттю підкорився.

Вирвавши лезо з ворожої голови, він раптом почув бойовий клич «Едард!» поруч із собою.

— За Едарда і Зимосіч!

На нього наскочив лицар, вимахуючи над головою шпичастою кулею телепня. Їхні коні врізалися один у одного, не встиг Тиріон навіть рота розтулити, аби покликати Брона. Його правий лікоть вибухнув болем, коли шпичаки пробили тонкий метал налікотників. Сокира миттю десь загубилася. Він спробував ухопити тесака, але куля телепня полетіла йому просто в обличчя. Жахливий хряскіт, падіння… Він не пам’ятав, як гепнувся на землю, але поглянувши догори, побачив тільки небо. Відкотився на бік, спробував зіп’ястися на ноги, але захлинувся болем, що накрив цілісінький світ. Лицар, що звалив його, насунувся згори.

— Тиріоне-Бісе! — прогув він. — Ви моя здобич за законом війни. Чи здаєтеся ви у полон, Ланістере?

«Здаюся», подумав про себе Тиріон, але слово застрягло у горлянці. Він кавкнув щось незрозуміле і зіп’явся на коліна, мацаючи навколо у пошуках зброї. Свого тесака, ножа, бодай чогось…

— То ви здаєтеся у полон? — Лицар нависав над головою на броньованому коні. Що чоловік, що кінь здавалися велетнями. Шпичаста куля оберталася лінивими колами. Тиріонові руки заклякли, зір скаламутився, у піхвах не лишилося зброї.

— Смерть або полон! — вигукнув лицар, крутячи телепнем дедалі швидше.

Тиріон скочив на ноги, вганяючи голову в живіт коня. Тварина жахливо заверещала, стала дибки і спробувала вивернутися від болю, проливаючи на Тиріонове обличчя дощ крові та нутрощів, а потім гепнула, як скеля. Забороло йому забило грязюкою, щось важке давило на ступню. Він ледве вивернувся; горло так стислося, що голос майже зник.

— Полон… — прокаркав він ледве чутно.

— Так, — простогнав глухий від болю голос.

Тиріон зішкрябав грязюку з шолома, аби знову бачити на очі. Кінь упав геть від нього, просто на вершника. Нога лицаря втрапила в пастку, а рука, якою він підпирався при падінні, викрутилася під неймовірним кутом.

— Здаюся в полон, — повторив лицар. Намацавши пояса здоровою рукою, він витяг меча та кинув його Тиріонові до ніг. — Здаюся вам, пане.

Запаморочений карлик став на коліно та підняв клинка. Біль простромив йому лікоть, щойно він ворухнув рукою. Битва, схоже, вирувала тепер деінде. На його частині поля залишилися самі завали трупів; круки вже кружляли над головою та сідали харчуватися. Він побачив, як пан Кеван привів серединний полк на поміч передовому: велетенська лава списників притискала північан до пагорбів. Вояки видиралися на схили, тицяли списами у нову стіну щитів, цього разу довгастих та зміцнених залізними клепками. Поки він дивився, повітря знову загуло від стріл, вороги за дубовою стіною падали один за одним під убивчою хмарою.

— Гадаю, ви програєте цю битву, пане, — повідомив він лицареві під конем. Той нічого не відповів.

Ззаду почувся стукіт копит. Він рвучко обернувся, щоб зустріти небезпеку, хоча ледве міг підняти меча з-за болю в лікті. Брон натяг повід і кинув погляд зверху вниз.

— Небагато з тебе користі, — зазначив Тиріон.

— Та ти тут, здається, сам непогано впорався, — відповів Брон. — До речі, загубив шпичака з шолома.

Тиріон помацав верхівку шолома. Дійсно, шпичак відламався біля самої основи.

Попередня
-= 292 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар