Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гра престолів

Знадвору загукали. Принц Томен покотився пилюкою, марно силуючись встати. Товсто підбиті навчальні обладунки робили його схожим на перевернуту черепаху. Бран стояв над принцем з піднятим дерев’яним мечем, готуючись вдарити знову, коли той стане на ноги. Чоловіки засміялися.

— Годі! — вигукнув пан Родрік.

Він дав принцові руку і поставив його на ноги.

— Добрий двобій. Лью, Доніс, допоможіть їм зняти обладунки.

Тоді пан Родрік озирнувся.

— Принце Джофрі, Роббе, чи не бажаєте ще однієї сутички?

Робб, спітнілий з попереднього разу, рвучко виступив наперед.

— З радістю.

Джофрі також вийшов наперед у відповідь на заклик пана Родріка. Його волосся сяяло, як золоте прядиво, а сам він виглядав знудженим.

— То дитячі забавки, пане Родріку.

Теон Грейджой зненацька реготнув.

— Та ви ж і є діти, — зверхньо мовив він.

— Може, то Робб ще дитина, — відповів Джофрі. — А я принц. Мені набридло лупцювати Старків іграшковим мечем.

— Ти сплутав, хто кого лупцював, Джофе, — мовив Робб. — Чи злякався?

Принц Джофрі роздивився його згори донизу.

— Та я просто нажаханий, — відповів він. — Ти ж он наскільки старший за мене.

Дехто з ланістерівців засміявся. Джон дивився униз на все це, скрививши рота.

— Джофрі — справжній гівнюк, — мовив він до Ар’ї.

Пан Родрік у роздумах посмикав себе за білі баки.

— Що ви пропонуєте? — запитав він принца.

— Гостру зброю.

— Згоден, — миттєво відповів Робб. — Дивись, пошкодуєш!

Майстер-мечник поклав руку на плече Робба, щоб угамувати його.

— Гостра зброя надто небезпечна. Я дозволю тільки турнірні мечі з затупленими краями.

Джофрі нічого не сказав, але незнайомий Ар’ї чоловік, високий лицар з чорним волоссям і рубцями від опіків на обличчі, виступив попереду принца.

— Це ваш принц. Хто ви такий, пане, щоб вирішувати, чи може він битися гострою зброєю?

— Майстер-мечник Зимосічі, про що вам, Клегане, краще не забувати.

— То ви тут навчаєте бабів? — глузував обпечений воїн, м’язистий, наче бик.

— Я навчаю лицарів, — суворо відповів пан Родрік. — Вони битимуться гострою зброєю, коли будуть готові. Коли досягнуть належного віку.

Обпечений поглянув на Робба.

— Скільки тобі років, хлопче?

— Чотирнадцять, — відповів Робб.

— Я вбив людину, коли мав дванадцять. І напевне ж не турнірним мечем.

Ар’я бачила, як Робба підкинуло, бо зачепили його гордість. Він обернувся до пана Родріка.

— Дозвольте мені! Я зможу його побити.

— То побий турнірним мечем, — відповів пан Родрік.

Джофрі здвигнув плечима.

— Приходь змагатися, як подорослішаєш, Старку. Дивися тільки, не досидь до старості.

Ланістерівці зареготали. Робб вилаявся брудно й гучно, аж двором пішла луна. Вражена Ар’я прикрила рота долонею. Теон Грейджой схопив Робба за руку, не пускаючи до принца. Пан Родрік у розпачі рвав на собі баки.

Джофрі удавано позіхнув і мовив до молодшого брата:

— Пішли, Томене. Погралися, та й годі. Залишимо дітям їхні забавки.

Ланістерівці розреготалися ще дужче, а Робб ще дужче залаявся. Пан Родрік побуряковів з люті під своїми баками. Теон тримав Робба, наче лещатами, доки принци та їхній супровід не відійшли на безпечну відстань.

Джон дивився, як вони йдуть геть, а Ар’я дивилася на Джона. Його обличчя зробилося спокійним, як ставок у серці божегаю. Нарешті він зліз з підвіконня.

— Кумедію скінчено, — мовив Джон, нахилився і почухав Привида за вухами. Білий вовк підвівся і потерся об нього. — Краще біжи до своєї кімнати, сестричко. Септа Мордана вже напевне чекатиме на тебе. Що довше ховатимешся, то суворіша буде кара. От засадять шити на цілісіньку зиму, а як настане весна, знайдуть твоє мертве тіло з голкою у замерзлих пальцях.

Ар’я жарту не оцінила.

— Ненавиджу шиття! — гарячково вигукнула вона. — Так нечесно!

— Чесно взагалі не буває, — відповів Джон. Він знову скуйовдив їй волосся і пішов геть у мовчазному супроводі Привида. Німерія теж була рушила слідом, та побачила, що Ар’я нікуди не йде, і повернулася.

З великою нехіттю Ар’я рушила у протилежному напрямку.

Все вийшло ще гірше, ніж думав Джон. У кімнаті її справді чекала септа Мордана, але не сама, а разом з матір’ю.

Бран II

Мисливці вирушили на світанку — його милість король забажав вепра до вечірнього бенкету. Принц Джофрі поїхав з батьком, тому Роббові теж дозволили приєднатися до загону, а разом з ними зібралися на лови дядько Бенджен, Джорі, Теон Грейджой, пан Родрік, ба навіть малий кумедний королевин брат. Зрештою, то мало бути останнє полювання, бо назавтра зранку королівський почет вирушав на південь.

Попередня
-= 31 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Назар 12:47:23

Хто перекладав книгу?
БРАТЧИКИ Нічної варти?
Старки господарі ЗИМОСІЧІ?
Джон СНІГОВІЙ?
Що за жесть. І це тільки перші сторінки книги. Боюся навіть уявити що буде далі.


anonymous9982 05.09.2014

книга интересная, но почему отсутствует текст на страницах с 190 по 200? Фантазия читателя сама должна подсказать сюжет?


Додати коментар