Слава ЗСУ!

400] Кинулись разом на нього Еант Теламоній із Тевкром.

401] Тевкр тоді в ремінь блискучий уцілив йому, що на грудях

402] Щит велетенський тримав. Та Зевс од своєї дитини

403] Смерть одвернув, - загинуть не дав йому перед човнами.

404] Скочив до нього Еант і в щит той ударив, та списом

405] Наскрізь його не пробив, лише наступ ворожий притримав.

406] Цей од бійниці подався на крок, але зовсім із битви

407] Не відступив, - іще сподівався він славу здобути

408] І, обернувшись назад, до лікіян гукав богорівних:

409] «Вої лікійські, невже бойовий занепав у вас запал?

410] Важко самому мені, хоч який би не був я могутній,

411] Мур зруйнувати і до кораблів простелити дорогу.

412] Нумо вперед! Що буде нас більш, діло краще ітиме!»

413] Мовив він так, і вони, владаревим налякані криком,

414] За владарем і порадником рушили в битву завзяту.

415] З другого боку й аргеї свої укріпили фаланги,

416] Муром прикрившись. І діло між них розгорілось велике.

417] Бо не могли ні могутні лікіяни так у данаїв

418] Мур зруйнувати, щоб до кораблів простелити дорогу,

419] Ані лікіян тоді не могли списоборці данаї

420] Геть одігнати од муру, якого вже ті досягнули.

421] Так наче двоє мужів, зустрівшись на нивах суміжних,

422] З мірою кожен в руці, про межу сперечаються спільну,

423] Про щонайменший окраєць, щоб поля однаково мати, -

424] Так ворогів лиш зубці на бійницях ділили, й над муром

425] Ті один одному перед грудьми шкіряні розбивали

426] Круглі великі щити і маленькі щитки легкокрилі.

427] Тіло було багатьом нещадною вражене міддю, -

428] В спину бійцям, хто до ворога був обернувсь непокритим

429] Тилом, а іншим - крізь їхні щити попробивані - в груди.

430] Мури й бійниці зубчаті були обагрянені кров'ю

431] Воїв з обох ворогуючих станів - троян і ахеїв.

432] Не спромоглися трояни, проте, одігнати ахеїв,

433] Рівно стояли-бо, як вагівниця у чесної прялі:

434] Гирі і вовну на шальки поклавши, вона їх рівняє

435] Й пильно виважує, щоб для дітей заробить на прожиток.

436] Так врівноважені бій і війна були, доки могутній

437] Зевс не послав тоді Гектору, синові старця Пріама,

438] Вищої слави, - він перший крізь вал прорвався ахейський.

439] Тож заволав на весь голос, щоб всім було чути троянам:

440] «Нумо, трояни комонні! Розвалюйте вал ви аргейський

441] І пломенистим вогнем нещадно паліть кораблі їх!»

442] Мовив він так, осміляючи, й всі, його голос почувши,

443] Рушили разом юрбою до валу й на верх узялися,

444] Гострі піднявши списи, до зубчатих бійниць видиратись.

445] Гектор же камінь великий схопив, що лежав біля брами,

446] Й легко поніс його, - знизу широкий, загострений зверху

447] Був він. Підняти той камінь з землі і на повіз покласти

448] Не спромоглися б і двоє найдужчих мужів із народу,

449] З люду сучасного. Він же й один без труда потрясав ним;

450] Камінь легким-бо для нього зробив сам Кронід велемудрий.

451] Наче пастух, що несе без зусилля бараняче руно,

452] Взявши одною рукою, й ваги його зовсім не чує, -

453] Так же і Гектор підняв і до брами поніс оту брилу.

454] Брама висока й двійчата була, і стулки у неї

455] Щільно були припасовані,.й кованих засувів двоє,

456] Й довга запора одна зачиняли зсередини браму.

457] Ставши навпроти, напружився й кинув він камінь той прямо,

458] Міцно розставивши ноги, щоб сили удар не утратив.

459] З гнізд він обабіч зірвав бігуни, і в середину камінь

460] Хряснув важким тягарем. Затріщала страшенно вся брама,

461] Засуви вже не тримали, й навкруг розлетілися стулки,

462] Каменем зламані. В отвір той кинувсь осяйливий Гектор,

463] Схожий до бистрої ночі; жахливою сяяв він міддю,

464] Що був озброєний нею; до того ж тримав у руках він

465] Двоє списів. Ніхто, крім богів, його стрівши, не міг би

466] Стримать, як вбіг він у браму. Палали вогнем його очі.

467] Він повернувсь до троян, закликаючи гурт весь на мури

468] Лізти навалою, й радо наказу послухали вої.

469] Зразу ж одні з них полізли на мур, а інші у браму

470] Ринули буйним потоком. І стали данаї тікати

471] До кораблів глибодонних, і гамір лунав безугавний.

ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА

БІЙ БІЛЯ КОРАБЛІВ