Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

77] «В мене так само до списа жагою тремтять уже руки

78] Непереборні, і сила зростає, і ноги на місці

79] Встоять не можуть. Хоч би й сам на сам я битись готовий

80] З Гектором, сином Пріама, що прагне до бою шалено».

81] Так один з одним тоді розмовляли вони між собою,

82] Раді сназі бойовій, що бог поклав їм на серце.

83] А земледержець тим часом бадьорість будив у ахеїв,

84] Що спочивали позаду біля кораблів своїх бистрих.

85] Зовсім охляли в них любі тіла від тяжкої утоми.

86] Смуток жахний їм серця огорнув, як троян вони вздріли,

87] Що звідусіль через мур їх великий прорвались юрбою.

88] Це споглядаючи, сльози вони із-під брів проливали,

89] Не сподівались-бо лиха уникнуть. Але земледержець,

90] Легко в їх лави ввійшовши, зміцнив їх в могутні фаланги.

91] Перших він Тевкра й Леїта закликав, до них підійшовши,

92] Потім бійця Пенелея, за ним Деїпіра, й Тоанта,

93] Ще й Меріона гукнув з Антілохом, закличників бою.

94] їх підбиваючи в січу, він слово їм мовив крилате:

95] «Сором вам, молодь аргейська! А я сподіваюся, що, взявши

96] Участь в бою, ви нашим дасте кораблям порятунок!

97] А якщо будете ви небезпеки війни уникати,

98] То настає, видно, день, коли від троян ми загинем!

99] Горе нам! Диво велике на власні побачив я очі,

100] Диво страшне, що, гадав я, повіки йому не здійснитись.

101] До кораблів наших ринуть трояни, які ще недавно,

102] Наче ті лані були полохливі, що бродять по лісі,

103] Кволі, безпомічні зовсім, себе захистить неспроможні,

104] Здатні в поживу лише леопардам, вовкам та шакалам.

105] Досі й трояни не важились стать проти сили ахеїв,

106] Проти могутності рук їх вони виступати не сміли.

107] Нині ж від міста далеко, біля кораблів, вони б'ються

108] Тільки з провини вождя і недбалості вашого війська, -

109] Гнівне на нього, воно кораблів своїх бистрих не хоче

110] Оборонять і воїв дає біля них убивати.

111] Але хоча таки справді провинний у лихові всьому

112] Є лиш Атрід, герой Агамемнон широкодержавний,

113] Що бистроногого сина Пелея так тяжко зневажив, -

114] Нам через це ухилятись від бою ніяк не годиться!

115] Отже, поправмось мерщій! Виправні серця благородних.

116] Дуже негарно-бо вам забувать войовничу відвагу,

117] Найсміливішим з ахейського війська! Не сперечався б

118] З мужем я тим, що з кривавого поля війни утікає

119] Із боягузтва. На вас же я цілим обурений серцем.

120] Ох і ледачі! Ще й гіршого ви тут наробите лиха

121] Через недбалість свою і на себе накличете, певно,

122] Сором і осуд людський! Починається битва велика!

123] Біля самих кораблів гучномовний вже Гектор воює

124] Дужий, він браму розбив і зірвав з неї засув великий!»

125] Так підмовляючи, дух земледержець підносив ахеям.

126] Біля Бантів обох тоді стали збиратись фаланги

127] Дужі, що ані Арей їм нічим би не міг докорити,

128] Ані Афіна, що кличе до бою. Добірні, найкращі

129] Воїни тут на троян і божистого Гектора ждали -

130] Спис біля списа, щиток при щитку нерозривно зімкнуті,

131] Щит до щита, шолом до шолома й до воїна воїн.

132] Гребені тих конегривих шоломів стикались при кожнім

133] Русі, так щільно один біля одного вої стояли.

134] Грізно щетинились гострі списи у долонях відважних

135] Воїв, - вони уперед поривалися, прагнучи бою.

136] Лавами йшли і трояни. Сам Гектор їх вів за собою, -

137] Рвавсь уперед він,, як камінь округлий, що з дикої скелі

138] Хвилі напором у повінь ріка його скинула врешті,

139] Виром бурхливим підмивши основи жахливої скелі.

140] Котиться він, ще й підскакує, й лунко тріщить по дорозі

141] Праліс густий, а він далі летить, не спиняючись, поки

142] Аж до рівнини сягне і не котиться більш мимоволі.

143] Так же і Гектор - спочатку грозив, що до самого моря

144] Легко він шлях прокладе крізь човни і намети ахейські,

145] Всіх побиваючи; а, на густі наштовхнувшись фаланги,

146] Мусив спинитись. Назустріч-бо вийшли синове ахейські,

147] Вдарили вістрями грізних мечів і списів двоєгострих

148] І відігнали його, й похитнувсь він, і став одступати.

149] Голосно крикнув тоді, щоб навкруг його чули трояни:

150] «Трої сини, і лінійці, й дарданські бійці рукопашні,

151] Стійте усі! Не надовго мене зупинили ахеї,

152] Хоч і зімкнулись у лави вони, наче мур, непохитні,

Попередня
-= 102 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар