Слава ЗСУ!

456] Чи відступити й когось із троян собі, духом великих,

457] Взяти товаришем, чи до двобою одному хоч стати.

458] Поміркувавши отак, він визнав тоді за найкраще

459] Кликнуть Енея на поміч. Іззаду стояв той в останніх

460] Лавах. Давно на Пріама він богосвітлого гнівавсь,

461] Доблесний серед мужів, у Пріама не мав він поваги.

462] Близько він став біля нього і слово промовив крилате:

463] «Славний Енею, троянський пораднику, слід захистити

464] Зятя, коли хоч би трохи тебе його лихо турбує.

465] Отже, ходім захистім Алкатоя. Давно колись, ставши

466] Зятем тобі, ще хлоп'ятком виховував він тебе в домі.

467] Ідоменей, уславлений списом, ізняв з нього зброю».

468] Мовивши так, зворушив він Енеєві серце у грудях.

469] Ідоменеєві вийшов назустріч він, прагнучи бою.

470] Ідоменей же його не злякався, як пещений хлопчик,

471] А дожидав, наче вепр той, що, сили власної певен,

472] Жде на ватагу шумливу численних мужів-звіроловів

473] В місці пустинному, в горах, щетиною їжачи спину.

474] Полум'ям блискають очі, погрозливо ляскають гострі

475] Ікла, - готов одігнать він собак і мужів-звіроловів.

476] Так непорушно чекав на відважного в битвах Енея

477] Ідоменей-списоборець і друзів гукав, Аскалафа

478] Та Афарея шукаючи оком, а з ним Деїпіра,

479] Ще й Меріона гукнув з Антілохом, закличників бою.

480] їх підбиваючи в січу, він слово їм мовив крилате:

481] «Друзі, на поміч, сюди! Я один боюся страшенно, -

482] Це прудконогий Еней нападає на мене шалено!

483] Вельми могутній, бо вміє мужів у бою убивати,

484] Юністю ще він цвіте, а сила у ній величезна.

485] Будь ми однолітки - так же, як з ним ми відвагою рівні,

486] Скоро мені він, чи я йому славу приніс би велику».

487] Так він сказав, і овіяні в серці однаковим духом,

488] Лавою стали вони, над плечима щити нахиливши.

489] Товаришів своїх теж почав і Еней закликати,

490] Дивлячись, де Деїфоб, де Паріс, Агенор богосвітлий -

491] Воєначальники війська троянського. Слідом за ними

492] Рушили вої, як вслід баранові з лугів поспішають

493] До водопою овечки, й чабан цілим серцем радіє, -

494] Так і Енеєві радістю повнилось серце у грудях,

495] Бачачи, скільки народу на бій вслід за ним вирушає.

496] Круг Алкатоя списами великими бій врукопашну

497] Розпочали вони, й мідь на могутливих грудях героїв

498] Страшно бряжчала, бійці ж в сум'ятті один з одним шалено

499] Бились. З них два бойовим перевершили інших завзяттям -

500] 1 Ідоменей та Еней, подібні в бою до Арея,

501] Прагли нещадною міддю пройнять один одному тіло.

502] В Ідоменея Еней тоді перший метнув свого списа.

503] Вчасно це вгледівши, встиг той від мідного списа умкнути,

504] Вістря ж загострене, з розмаху вбік пролетівши, у землю

505] Вткнулося, кинуте марно міцною Енея рукою.

506] Ідоменей Еномая в живіт посередині вдарив,

507] Панцир опуклий пробивши, й в утробу пройшла йому мідна

508] Зброя, і впав той у порох, руками хапаючи землю.

509] Ідоменей же з убитого враз довготінного списа

510] Вихопив, та із плечей його гарно оздоблені лати

511] Зняти не встиг: навколо-бо стріли його обсипали.

512] Вже не було у ногах його давньої пружності руху -

513] Бігти за списом або щоб ворожої зброї уникнуть.

514] Міг ще, на місці він стоячи, пагуби день одганяти.

515] З бою ж тікать - не могли уже швидко нести його ноги.

516] Ратищем світлим у нього метнув Деїфоб, коли звільна

517] Став відступать той, бо завжди ненависть він мав проти нього.

518] Схибив і він, проте ратищем тим Аскалаф був убитий,

519] Син Еніалія, - наскрізь плече простромив той могутній

520] Спис, і упав він у порох, руками хапаючи землю.

521] Ще не дізнавсь гучномовний могутній Арей про загибель

522] Сина, що смертю недавно поліг серед січі страшної, -

523] Волею Зевса затриманий, в хмарах сидів золотавих

524] Він на високім Олімпі, де й інші тим часом сиділи

525] Вічні богове, не сміючи в січу страшенну вмішатись.

526] Круг Алкатоя уже розпочавсь тоді бій рукопашний.

527] От Деїфоб з голови Аскалафа зірвав світлосяйний,

528] Мідний шолом. Меріон же, подібний в бою на Арея,

529] Списом йому, налетівши, пройняв передрам'я, й на землю

530] З брязкотом з рук його випав шолом з заборолом дірчастим.

531] А Меріон, налетівши, як яструб, удруге, відразу ж