Слава ЗСУ!

608] Щит її стримав широкий, і ратище трісло під самим

609] Вістрям. А серцем уже він радів - сподівавсь перемоги.

610] Витягши з піхов свій срібноцвяхований меч, на Пісандра

611] Кинувсь Атрід: а той з-під щита свого вихопив гарну

612] Мідну сокиру з важким топорищем з міцної оливи,

613] Тесаним гладко, - і разом один проти одного вийшли.

614] Ворога спершу ударив Пісандр у шолом конегривий,

615] Прямо під гребінь. Але як надбіг він, Атрід йому влучив

616] В лоб над самим переніссям, і хруснула кість, і обидва

617] Ока, скривавлені в порох, до ніг його впали, на землю.

618] Він похитнувсь і зваливсь. І, на груди йому наступивши,

619] Зняв Менелай з нього зброю, і так, похваляючись, мовив:

620] «Так покинете ви й кораблі бистрокінних данаїв,

621] Трої зухвалі сини, у битві страшній ненаситні!

622] Мало ще сорому вам і ганьби, що колись уже ними

623] Так ви, собаки презренні, зганьбили мене,^коли серцем

624] Не побоялись гостинного Зевса, що в громі ширяє,

625] Гніву тяжкого, - бодай зруйнував би вам місто високе!

626] Ви-бо і шлюбну дружину мою, і багатства великі

627] Взявши ґвалтовно, втекли, хоч вона прийняла вас привітно.

628] Нині ж бажаєте ви у наші човни мореплавні

629] Кинути згубний вогонь і убити героїв ахейських.

630] Стриматись вам доведеться, хоч повні ви шалу Арея.

631] Зевсе, наш батьку! За всіх ти розумом, кажуть, найвищий, -

632] І за богів, і за смертних, усе-бо від тебе залежить.

633] Нащо ж занадто зухвалим ти воям сприяєш троянським?

634] Навіть одвага злочинна у них, і ніколи не ситі

635] Шалом війни вони, всім однаково людям страшної.

636] Всім-бо людина насититись може - і сном, і коханням,

637] Співом солодким, та іграми, й плавністю рухів танкових, -

638] Прагнемо більше від цього і ми насолоду здобути,

639] Ніж од війни. А трояни - ті завжди в бою ненаситні».

640] Мовивши так і скривавлене з тіла озброєння знявши,

641] Товаришам до рук передав Менелай бездоганний,

642] Сам же пішов і в лави передніх бійців замішався.

643] Зразу ж на нього там кинувся син владаря Пілемена,

644] Гарпаліон, - за батьком він любим подавсь воювати

645] В Трою, але у батьківську не повернувся країну.

646] Отже, Атрідові він в його щит посередині списом

647] Зблизька ударив, та міді, проте, не спромігся пробити.

648] Швидко до друзів одбіг тоді він, уникаючи смерті

649] Та озираючись часто, щоб хто його міддю не ранив.

650] А Меріон навздогін мідногострою вцілив стрілою, -

651] В праву сідницю утрапив йому і тією стрілою

652] Наскрізь міхур сечовий простромив під лобковою кістю.

653] Враз похиливсь і, віддавши свій дух на руках у скорботних

654] Товаришів, розпростертий лежав він, упавши на землю,

655] Наче той черв, і чорная кров орошала ту землю.

656] Великодушні тоді оточили його пафлагонці,

657] На колісницю поклали його й повезли у скорботі

658] До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, -

659] Та не така мала бути за вбитого сина відомста!

660] Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса,

661] Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім.

662] Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою.

663] Був там іще Евхенор, провісника син Поліїда,

664] Знатний і дуже багатий, оселю він мав у Корінфі.

665] На корабель він сідаючи, знав свою долю нещасну.

666] Вже-бо не раз говорив Поліїд йому, старець розважний,

667] Що як не в домі своїм од хвороби умре він страшної,

668] То при ахейських човнах від рук загине троянських.

669] Але уник він зараз і докорів важких од ахеїв,

670] І навісної хвороби, щоб зайвого болю не знати.

671] В ухо зазнав він удару й під щелепу. 1 тої ж хвилини

672] Вийшла із тіла душа, і страшна його пітьма окрила.

673] Так вони бились завзято, на полум'я схожі вогнисте.

674] Гектор же, Зевсові любий, не знав ще того і не відав,

675] Що лівобіч кораблів од аргейської зброї багато

676] Люду загинуло, й скоро здобуть сподівались ахеї

677] Славу звитяги, адже земледержець, землі потрясатель

678] Дух у аргеїв підносив і силою сам помагав їм.

679] Гектор стояв, де за мур він пробився крізь браму спочатку,

680] Силою лави густі щитоносних данаїв прорвавши, -

681] Де кораблі свої, з сивого витягши моря на берег,

682] Протесілай із Бантом поставили. Мур в тому місці