Слава ЗСУ!

74] Але давайте-но краще вчинімо оте, що скажу я:

75] Ті кораблі, що над краєм морського стоять узбережжя,

76] Зараз стягнімо, на хвилі божистого моря спустімо

77] Й позакріпляймо на котвах надійних, ще поки священна

78] Ніч не настала і поки свій напад іще відкладають

79] Трої сини. А тоді й кораблі ми спустимо інші.

80] Зовсім не сором біди уникати хоч би й серед ночі.

81] Втечею краще уникнуть біди, ніж загибелі ждати».

82] Глянув спідлоба і мовив тоді Одіссей велемудрий:

83] «Що за слова в тебе йдуть крізь зубів огорожу, Атріде?

84] Краще, нещасний, над військом тобі боягузів нікчемних

85] Бути вождем, ніж над нами, що в труднощах воєн жорстоких

86] Змалку й до самої старості Зевс нам великий призначив

87] Поневірятися, поки усі до останнього згинем.

88] Отже, ти широковуличну хочеш покинути Трою,

89] Знявши облогу, що стільки для неї ми лиха зазнали?

90] Краще мовчи, щоб інший не чув із ахеїв хто-небудь

91] Слова, яке із уст не злетіло б у жодного мужа,

92] Що у думках до ладу свою вміє обдумати мову,

93] Вождь берловладний, якому стільки скоряється війська,

94] Скільки аргейського люду під владою маєш своєю.

95] До глибини я обурений тим, ЩО отут говорив ти.

96] В час колотнечі-бо ти загадуєш нам бойової

97] В море стягнуть кораблі добропалубні, щоб іще більше

98] Втіхи було для троян, які вже і так нас долають,

99] Нам же була б тоді певна загибель. Ніхю-бо з ахеїв

100] В битві не встоїть, якщо кораблі ми постягуєм в море,

101] Тил свій обернуть вони і запал до бою утратять.

102] Тільки пошкодить твоя нам порада, керманичу люду!»

103] Відповідаючи, мовив володар мужів Агамемнон:

104] «О Одіссею, як глибоко серце моє ти жорстоким

105] Вразив докором! Нікого не силував я із ахеїв

106] В море стягать кораблі добропалубні проти їх волі.

107] Хай нам пораду інший хто-небудь подасть розумнішу -

108] Чи молодий, чи старий, - послухаю кожного радо».

109] З-поміж присутніх озвався тоді Діомед гучномовний:

110] «Близько той муж, недалеко шукать, якщо схочете тільки

111] Слухать мене і не будете в гніві за те ви на мене,

112] Що за народженням я поміж вами всіма наймолодший.

113] Гордий я тим, що від славного батька і я народився, -

114] Ним був Тідей, що у Фівах земля його вкрила могильна.

115] Троє синів бездоганних на світ народилось в Портея, -

116] їхні домівки в Плевроні були й Калідоні скелястім, -

117] Агрій, Мелан і третій комонник Ойней, що був батьком

118] Батька мого і доблестю серед братів визначався.

119] Там і лишивсь він, а батько по довгих блуканнях оселю

120] В Аргосі мав, бо Зевс захотів так та інші богове.

121] Доньку Адреста він мав за дружину і жив з нею в домі,

122] Повнім усяких набутків, до того ж було в нього досить

123] Нив хлібородних, багато садів плодоносних навколо,

124] Також багато скотини. Він рівних не мав між ахеїв

125] І в списоборстві. Ви чули, напевно, й самі, що це правда.

126] Знаючи, отже, що не боягуз я й не низького роду,

127] Слушного слова мого не зневажте, яке вам скажу я.

128] Йдімо ж у бій, хоч і рани ждуть нас, адже це необхідно.

129] Але самі ми там осторонь січі триматися будем,

130] Одаль од стріл, щоб рани на рану з нас хто не одержав.

131] Лиш спонукать, заохочувать маємо інших, що досі,

132] Серцю покірні лякливому, обіч стоять і не б'ються».

133] Мовив він так, і, послухавши, всі на ту раду пристали.

134] Рушили в бій, і повів їх володар мужів Агамемнон.

135] Та не сліпим був споглядачем славний землі потрясатель,

136] Постать мужа старого прибравши, назустріч пішов їм,

137] Взяв Агамемнона, сина Атрея, за правую руку

138] Й, прямо до нього звертаючись, слово промовив крилате:

139] «Сину Атреїв! Мабуть, радіє в Ахіллових грудях

140] Серце злостиве, маючи вбивство і втечу ахеїв

141] Перед очима, нема-бо нітрохи у нім розуміння.

142] Хай пропаде він, хай бог поразить його лихом усяким!

143] Гніву ж на тебе, проте, не тримають богове блаженні, -

144] Скоро троянського війська вожді і порадники знімуть

145] Куряву скрізь по рівнині розлогій, і сам ти побачиш,

146] Як побіжать вони в місто від ваших човнів і наметів!»

147] Мовивши це, помчав він із криком гучним по долині.

148] Так наче дев'ять чи десять одразу кликнуло тисяч

149] Дужих мужів на війні, починаючи зваду Арея, -