Слава ЗСУ!

139] Став над убитим, у грудях великий ховаючи смуток.

140] Главк, Гіпполохів син, -полководець лікійських загонів,

141] Глянув спідлоба на Гектора й мовив до нього з докором:

142] «Гекторе, мужній на вигляд, в бою ж поступаєшся часом!

143] Слава даремно вважає відважним тебе, боягуза!

144] Час-бо подумать тобі, як місто своє і •Жердиню

145] Сам захищатимеш ти із людьми, що родилися в Трої?

146] Тож із лікіян ніхто вже не піде тепер на данаїв

147] Битись за місто. Хоча б безупинно й невтомно змагався

148] Ти у боях з ворогами, - яка тобі буде подяка?

149] Як в бойовій колотнечі врятуєш, нещасний, простого

150] Мужа, коли Сарпедона, товариша вірного й гостя,

151] Кинув у битві, аргеям у здобич лишивши й поживу?

152] Друга, який за життя так багато корисного вдіяв

153] Місту й тобі! А його від собак ти не смів захистити!

154] Хто із лікійських мужів готов мене слухати, разом

155] їдьмо додому! Згубна для Трої настала година!

156] Більше було б у воїв троянських одважної сили,

157] Запалу в грудях, що з ними, завзято б'ючись за вітчизну,

158] Труд і змагання на себе приймають мужі войовничі, -

159] Скоро б Патрокла тоді затягли ми за мур Іліона.

160] А опинивсь би в великім він місті державця Пріама,

161] Навіть і мертвий, та вирваний нами з жорстокого бою,

162] Скоро й аргеї озброєння славне вождя Сарпедона

163] Нам віддали б, та й його привезли б ми за мур Іліона.

164] Тут-бо соратник лежить найславнішого з воїв аргейських,

165] Що з кораблями приплив і загоном соратників вірних.

166] Але Еанта, духом великого, ти не одваживсь

167] Виждати, дивлячись в очі йому в бойовій колотнечі,

168] Ані змагатися з ним, адже він набагато сильніший».

169] Глянув спідлоба й сказав тоді Гектор шоломосяйний:

170] «Главку, що сталось? Щось надто зухвало ти став розмовляти!

171] Друже ти мій! А я ж то вважав тебе найрозумнішим

172] Серед усіх, що в Лікійській країні живуть буйноплідній.

173] Нині ж розумним тебе не назву, бо говориш ти, ніби

174] Виждать в бою на Еанта-велетня я не наваживсь.

175] Ні, ані січі, ні тупоту кінського я не боюся.

176] Дужча від нас, проте, воля егідодержавного Зевса.

177] Він настрашить і хороброго й легко звитяги позбавить

178] Навіть тоді, коли сам перед тим спонукав його битись.

179] Йди-но до мене, мій друже, стань ближче й побачиш на ділі,

180] Чи цілий день я таким, як ти кажеш, лишусь полохливим,

181] Чи кому-небудь з данаїв, який би не був він завзятий,

182] Наміру не відіб'ю боронити Патроклове тіло».

183] Мовивши так, до троян він голосом дужим покликнув:

184] «Гей, ви, трояни, лікійці й дарданські бійці рукопашні!

185] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу,

186] Бийтеся, поки вдягну бездоганного зброю Ахілла

187] Вславлену, що я здобув, убивши Патроклову силу».

188] Після цих слів одійшов тоді Гектор шоломосяйний

189] З бою жахливого. Кинувсь він бігти, напруживши м'язи

190] Ніг своїх бистрих, і, трохи пробігши, догнав незабаром

191] Товаришів, що несли Пелідову зброю славетну.

192] Від многослізного бою далеко він зброю міняє:

193] Зняту із себе троянам оддав однести войовничим

194] До Іліона священного, сам одягнувши нетлінну

195] Зброю Ахілла Пеліда, що в давні часи його батьку

196] Подарували небесні богове, а той, постарівши,

197] Сину віддав. Та в зброї тій старості син не діждався.

198] Вгледів лише з висоти олімпійської Зевс хмаровладний,

199] Що одягає вже Гектор Пеліда божистого зброю,

200] 11, головою хитнувши, у серці своєму промовив:

201] «О жалюгідний! Ти й гадки не маєш, як близько від тебе

202] Смертна година! От ти одягнув уже зброю нетлінну

203] Мужа найкращого, що перед ним усі інші тремтіли.

204] Друга його ти убив, могутнього, з лагідним серцем,

205] І недостойно зірвав з голови і з плечей його славну

206] Зброю. Нині надам я тобі ще великої сили,

207] Але зате із війни ти не вернешся більше додому,

208] Не принесеш Андромасі славетної зброї Пеліда».

209] Мовив це й темної рухом брови ще підтвердив Кроніон.

210] Гектору зброю зробив до плеча. Страшний, войовничий

211] В нього Арей увійшов. Наповнилось сили й відваги

212] Тіло його. Пішов він до славних союзників Трої

213] З криком гучним. Перед лавами їх він з'явився в блискучім

214] Сяйві нетлінної зброї великого духом Пеліда.