Слава ЗСУ!

369] Вої стояли навкруг убитого сина Менойта.

370] Інші ж трояни та всі в наголінниках мідних ахеї

371] Билися вільно під небом ясним; навкруги променіло

372] Сонячне сяйво; ніде не видно було ні хмарини -

373] Ні над полями, ні в горах. Із перепочинками бились,

374] Стоячи одаль одні проти одних, здаля уникали

375] Стогнучих стріл. А хто посередині був, ті од битви

376] Й пітьми терпіли, і гинули там од нещадної міді

377] Вої найкращі. Тим часом двоє мужів войовничих,

378] Славні брати Фрасімед з Антілохом, ще навіть не чули,

379] Що бездоганний Патрокл загинув. Обидва вважали,

380] Що він живий і з троянами б'ється у лавах передніх.

381] Щоб від загибелі й відступу воїв своїх врятувати,

382] Здалеку бились вони, як наказував батько їх Нестор,

383] Ще їх у бій виряджаючи від кораблів чорнобоких.

384] Так цілий день вирувала між ними страшна колотнеча

385] Звади великої. Втома нестерпна і піт безупинний

386] Воям весь час і очі, й гомілки, і руки, й коліна,

387] Й ступні зісподу всім заливали, що бились над мертвим

388] Другом шляхів бойових швидкого онука Еака.

389] Так, наче шкуру велику з бика, наповнену жиром,

390] Людям своїм доручає господар як слід розтягнути,

391] Ті ж, ухопившись за неї і ставши навкруг, на всі боки

392] Тягнуть її, і з неї вологість виходить із жиром,

393] Поки від спільних зусиль поволі розтягнеться шкура.

394] Так же туди і сюди на малому просторі тягнули

395] Тіло ті й другі. Трояни його затягнуть сподівались

396] До Іліона, твердині високої, вої ж ахейські -

397] До кораблів глибодонних. Страшна колотнеча точилась

398] Круг його тіла. Ні войовничий Арей, ні Афіна

399] Бою того б не картали, хоча б на бійців і гнівились.

400] Так того дня обтяжливий труд для людей і для коней

401] Зевс розпростер над Патроклом. Тим часом Ахілл богосвітлий

402] Досі ще навіть не знав про Патроклову смертну загибель.

403] Бо аж під муром троянським точилася битва, далеко

404] Від кораблів бистрохідних. Не смерті-бо він сподівався

405] Друга свого, а думав, той дійде до брами міської

406] Й вернеться цілий-здоровий. Не сподівався й того він,

407] Щоб Іліон - чи без нього, чи й з ним - міг Патрокл зруйнувати.

408] На самоті про це часто від матері чув він своєї,

409] Що сповіщала про задуми Зевса великого потай.

410] Та про нещастя, що сталось, нічого йому не сказала

411] Мати й що має загинуть товариш його найлюбіший.

412] Ті ж, над полеглим підносячи рзтиш загострених безліч.

413] В сутичках безперестанних один проти одного бились.

414] Дехто в той час виголошував з мідянозб^ойних ахеїв:

415] «Друзі, не буде нам слави, якби ми відціль повернулись

416] До кораблів глибодонних. Нехай тут усіх нас поглине

417] Чорна земля! Для нас це краще було б набагато,

418] Ніж цього мужа, впокірникам коней троянам дозволить

419] В місто своє волокти і цим славу для себе здобути».

420] Дехто й з троян, душею могутніх, викрикував гучно:

421] «Друзі, якщо нам судьба біля цього загинути мужа

422] Разом отут, то й тоді хай із бою ніхто не тікає!»

423] Дехто вигукував так, і міцніла у кожного сила.

424] Так вони бились тоді, і підносився гуркіт залізний

425] Аж до небес мідяних крізь безплідні ефіру простори.

426] Коні ж баскі Еакіда жорстокого осторонь бою

427] Плакали, дивлячись, як їх візничий у пил подорожній

428] Впав од долоні потужної Гектора-мужозвитяжця.

429] Доблесний Автомедонт, могутнього син Діорея,

430] То батогом ляскотливим їм боки постьобував шпарко,

431] То умовляв лагідненько, то лайкою сипав крутою.

432] Коні ж не хтіли іти ні на простір ясний Геллеспонту

433] До кораблів глибодонних, ні в бій повертать до ахеїв,

434] А нерухомо стояли, неначе надгробок камінний.

435] Що на могилі померлого мужа чи жінки становлять, -

436] Так при чудовому повозі й коні стояли недвижно, -

437] Голови вниз похиливши. 1 з вій їх довгастих на землю

438] Капали сльози гарячі від жалю і смутку гіркого

439] За їх візничим полеглим. І гриви їх пишні обабіч

440] Ярем, з ошийників долі упавши, в пилюці бруднились.

441] Кінський побачивши плач, до них жалем пройнявся Кроніон

442] І, головою хитаючи, в серці своєму промовив:

443] «Бідні ви! Нащо Пелеєві ми віддали вад, вождеві,

444] Смертному мужеві, вас, не старіючих вічно, безсмертних!