Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

596] І перемогу троянам послав та втечу ахеям.

597] Перший із бою тікати подавсь Пенелей-беотієць.

598] Прямо вперед пориваючись, був у плече він ізверху

599] Злегка поранений. Тільки до кості роздряпала тіло

600] Полідамантова зброя, хоч списа і зблизька він кинув.

601] Зблизька і Гектор у руку над кистю ударив Леїта,

602] Алектріонові сина, й той мусив облишити битву.

603] Кинувсь тікать, озираючись, він, вже не мавши надії

604] Втримати списа в руках і, як досі, з троянами битись.

605] Гектора, що за Леїтом погнався, тим часом настигши,

606] Ідоменей над соском по броні у груди ударив.

607] Та біля вістря зламалося ратище довге. Трояни

608] Голосно скрикнули. Гектор націливсь тоді в Девкаліда

609] Ідоменея, що вийшов на повіз. Та, схибивши трохи,

610] Вразив Койрана, що був Меріона супутцем-візничим,

611] Мужа, прибулого з ним із будовами славного Лікта.

612] Пішки спершу до Трої прийшов з кораблів крутобоких

613] Ідоменей і велику троянам віддав би звитягу,

614] Та незабаром Койран йому коней пригнав прудконогих.

615] Світлом для нього він став, загибелі день одвернувши,

616] Сам же життя загубив од Гектора-мужозвитяжця.

617] Той його в щелепу, близько від вуха ударив і списом

618] Вибив зуби йому, язик розрубавши надвоє.

619] З повоза випав Койран і виронив віжки на землю.

620] Та Меріон нахиливсь, і, з землі їх піднявши руками,

621] Ідоменееві швидко подав, і до нього промовив:

622] «Коней хутчіше жени до своїх кораблів бистрохідних.

623] Бачиш ти й сам, перемогу здобудуть тепер не ахеї!»

624] Так він сказав. Девкалід пишногривих погнав тоді коней

625] До кораблів глибодонних. І острах обняв йому серце.

626] Від Менелая, проте, і Еанта, великого духом,

627] Зевс не втаїв, що звитягу мінливу дає він троянам.

628] Перший озвався до них великий Еант Теламоній:

629] «Горе нам! І найдурнішій людині тепер зрозуміло,

630] Що всемогутній наш батько, сам Зевс помагає троянам:

631] Всі-бо їх стріли й списи досягають мети, хто б не кинув -

632] Добрий боєць чи поганий, - сам Зевс їх летом керує.

633] Наші ж летять навмання і падають марно на землю.

634] Тож поміркуймо тепер, щоб найкращий придумати спосіб,

635] Як нам Патроклове тіло відбить і поверненням скорим

636] Товаришам своїм любим сподівану радість подати.

637] Дивляться пильно на нас вони в смутку, не певні, чи зможем

638] Гектора-мужозвитяжця і рук його міць нездоланну

639] Стримати ми, й до човнів чорнобоких почнемо тікати.

640] Хоч би знайшовся товариш, що звістку б відніс якнайшвидше

641] До Пелеїда, він-бо, гадаю, ще й досі не знає

642] Вісті сумної, що впав у бою його любий товариш.

643] Тільки нікого не можу побачити я між ахеїв, -

644] Темною хмарою всі - і люди, і коні вповиті.

645] Зевсе, наш батьку! Розвій оту хмару над дітьми ахеїв,

646] Небо кругом проясни, щоб бачити все нам очима,

647] І погуби нас при світлі, якщо вже бажаєш губити».

648] Так він сказав у сльозах, і жаль його батькові стало.

649] Темряву він одігнав і хмару навколо розвіяв,

650] Сонце засяяло знов, і вся освітилася битва.

651] До Менелая, в бою голосного, Еант тоді мовив:

652] «Глянь, Менелаю, паростку Зевсів, чи є де живий ще

653] Несторів син Антілох, душею своєю могутній,

654] Хай до Ахілла відважного він побіжить якнайшвидше

655] І сповістить, що загинув товариш його найлюбіший».

656] Так він сказав. Не перечив йому Менелай гучномовний

657] І тої ж миті подався у путь, наче лев од кошари,

658] Де від людей і собак відгризаючись, він натрудився;

659] Ті не давали йому до волового жиру допастись,

660] Цілу вартуючи ніч; він же, свіжого прагнучи м'яса,

661] Рвався вперед, але марно: із рук-бо безстрашних на нього

662] З свистом летіли потоком густим і списи зловорожі,

663] І пломінкі смолоскипи, що жахом проймали пекучим,

664] І на світанку відходив він геть із засмученим серцем.

665] Так від Патрокла тоді Менелай, у бою гучномовний,

666] Йшов неохоче. Боявся-бо він, що огорне ахеїв

667] Страх непоборний і труп ворогам вони в здобич покинуть.

668] До Меріона й Еантів обох він почав говорити:

669] «Гей ви, Еанти, аргеїв вожді, і ти, Меріоне!

670] Чи не пора нам Патрокла нещасного лагідну вдачу

671] Нині згадати? Яку виявляв він до кожного щирість.

Попередня
-= 148 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар