Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

672] Поки живий був! Та доля і смерть його нині спостигли».

673] Мовивши так, одійшов од них геть Менелай русокудрий,

674] Дивлячись пильно навкруг, як орел, про якого говорять,

675] Що з-між усіх піднебесних птахів його зір найгостріший.

676] Високо в небі ширяючи, бистрого він не прогледить

677] Зайця, що десь під кущем притаївсь густолистим, і, раптом

678] Впавши на нього, хапає у кігті, й життя позбавляє.

679] Так і твої, Менелаю, годованцю Зевсів, яскраві

680] Очі навколо усюди по лавах зорили ахейських,

681] Чи не покажеться Несторів син, ще живий, поміж воїв.

682] Раптом його він побачив на лівім крилі бойовища -

683] Товаришів підбадьорював той, укріпляючи дух їм.

684] Тож, підійшовши до нього, сказав Менелай русокудрий:

685] «Паростку Зевсів, сюди підійди, Антілоху! Почуєш

686] Вістку сумну, що бодай-бо ніколи вона не справдилась!

687] Сам ти, гадаю, тепер на власні вже очі побачив

688] І зрозумів, що данаям біду божество посилає,

689] А перемогу троянам. Патрокл, найславніший з ахеїв,

690] Смертю поліг, і данаїв журба охопила велика.

691] Тож до Ахілла біжи - на човнах розказати ахейських

692] Все, що тут сталось, - нехай на човні порятує хоч голе

693] Тіло, озброєння ж Гектор ізняв з нього шоломосяйний».

694] Так він сказав. Антілох аж жахнувся, слова ті почувши.

695] Довго стояв він, цілком онімілий, гіркими сльозами

696] Сповнились очі, і голосу дужого зразу позбувся.

697] Та не лишив він, проте, Менелаєвих слів без уваги,

698] Швидко побіг, Лаодокові зброю свою передавши,

699] Свому супутцю, що коней тримав при нім однокопитих.

700] Всього в сльозах понесли його ноги проворні із битви

701] Сину Пелея Ахіллові вість передати немилу.

702] Не захотілось тобі, Менелаю, годованцю Зевсів,

703] Товаришів боронити у скруті лихій, де покинув

704] їх Антілох, і туга пілосян важка охопила.

705] Посланий був на підтримку до них Фрасімед богосвітлий,

706] А Менелай тоді швидко подавсь до Патрокла-героя,

707] Біля Еантів спинився і слово таке до них мовив:

708] «До кораблів бистрохідних того я послав чоловіка

709] Вістку Ахіллу подать прудконогому. Не сподіваюсь

710] Все ж я приходу його, хоч який він на Гектора гнівний.

711] Як без свого він озброєння буде з троянами битись?

712] Тож поміркуймо тепер, щоб найкращий придумати спосіб,

713] Як нам Патроклове тіло відбити й самим повернутись,

714] Кери уникнувши й смерті в жорстокій з троянами битві».

715] В відповідь мовив йому великий Еант Теламоній:

716] «Все ти цілком справедливо сказав, Менелаю преславний!

717] Вдвох з Меріоном нагніться і, швидко піднявши на себе,

718] Тіло Патроклове з битви несіть. Ми ж обидва іззаду

719] З Гектором будем божистим тоді і з троянами битись.

720] Одноіменні і духом єдині не раз ми й раніше

721] Поряд, плече у плече Ареєву лють відбивали».

722] Так він сказав, і, високо понад землею піднявши,

723] Тіло вони понесли. І скрикнули голосно ззаду

724] Вої троянські, побачивши тіло в руках у ахеїв.

725] Кинулись, наче ті пси, що вслід за пораненим вепром

726] Мчать стрімголов уперед, молодих обганяючи ловчих,

727] Рвуться шалено за ним, готові його розірвати.

728] Та лиш повернеться він, на свою покладаючись силу,

729] Жахом охоплені, врозтіч вони розбігаються раптом.

730] Так і трояни - юрбою раніш за ахеями гнались,

731] Вістрям списів улучаючи їх і мечів двоєсічних.

732] Та лиш Еанти, спинившись, обличчям до них повертались,

733] Блідли вони, і ніхто вже із них не насмілювавсь більше

734] Кинутись знов уперед і за тіло Патроклове битись.

735] Так, поспішаючи, вдвох несли вони тіло із битви

736] До кораблів глибодонних. За ними страшний розгорявся

737] Бій, мов пожар, що виник раптово й залюднене місто

738] Полум'ям враз охопив, і валяться в порох будови

739] В сяйві яскравім, а вітер ще більше вогонь роздуває,

740] Так од завзяття мужів-списоборців і тупоту коней

741] Гомін котивсь за героями, що поспішали до стану,

742] Так наче мули міцні, потужну напруживши силу,

743] По кременистій дорозі з високого тягнуть узгір'я

744] Бантину довгу чи брус корабельний і дихають важко,

745] Змучені втомою й потом, однак, уперед поспішають, -

746] Так вони й тіло уважно несли. А за ними позаду

747] Двоє Еантів тримались: як лісом поросле узгір'я

Попередня
-= 149 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар