Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

748] Стримує води, пролігши упоперек їм по рівнині,

749] І розбуялих потоків і рік течію нездоланну

750] Може затримати й хвилі бурхливі її спрямувати

751] Аж на рівнину, - та міць його хвиль тих здолати не може, -

752] Так, тримаючись ззаду, Еанти весь час відбивали

753] Натиск троян. А ті насідали, найбільше з них двоє

754] Найсміливіших - Еней, син Анхіса, й осяйливий Ректор.

755] Так наче хмарою зграя шпаків пронесеться і галок

756] З криком страшенним, побачивши здалеку в ясному небі

757] Яструба злого, що смерть маленьким несе пташенятам, -

758] Так від Енея і Гектора воїни юні ахейські

759] З криком страшенним тікали, про запал до бою забувши.

760] І, утікаючи, в рові багато губили данаї

761] Зброї чудової. Битва ж завзята кругом не вгавала.


ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА

ПРИГОТУВАННЯ ЗБРОЇ

1] Так, мов пожар пломеніючий, битва між ними палала,

2] А Антілох прудконогий із вістю прийшов до Ахілла.

3] Той у зажурі сидів поблизу кораблів круторогих,

4] Передчуваючи серцем своїм те, що вже відбулося.

5] Тяжко зітхнувши, він мовив своєму відважному серцю:

6] «Горе! Чого це ізнов сюди довговолосі ахеї

7] До кораблів полохливо біжать з бойової рівнини?

8] Чи не здійсняють боги наді мною нещастя, що серцем

9] Мати моя провістила колись і мені розказала,

10] Як за життя мого ще, руками троянськими вбитий,

11] Із мірмідонян найкращий позбудеться променів сонця?

12] Чи не загинув-бо справді Менойтів син нездоланний?

13] О бідолашний! А я ж то наказував, пломінь відбивши,

14] До кораблів повертатись і з Гектором сили не мірять».

15] Поки в думках він таких хвилював собі розум і серце,

16] Син славетного Нестора близько до нього підходить,

17] Сльози гіркі проливаючи, й вість йому скорбну приносить.

18] «Горе, Пелея відважного сину! Від мене почуєш

19] Вістку сумну, що бодай би ніколи вона не справдилась!

20] Смертю загинув Патрокл, і січа триває над голим

21] Тілом, озброєння ж Гектор ізняв з нього шоломосяйний».

22] Мовив, і чорною хмарою вкрила скорбота Ахілла.

23] Взявши в обидві руки закоптілого попелу жмені,

24] Голову ним він посипав, прекрасне чоло сплямувавши.

25] Чорна зола на ньому хітон запашний забруднила,

26] Сам же в пилу він простертий лежав на увесь велетенський

27] Зріст, і терзав собі кучері, та виривав їх руками.

28] Бранки служебні, що їх полонили Ахілл із Патроклом,

29] Серцем засмучені, з лементом повибігали з наметів

30] І, оточивши Ахілла відважного, били руками

31] В груди себе, аж суглоби у кожної з них умлівали.

32] З другого боку журивсь Антілох, проливаючи сльози.

33] Руки тримав він Ахілла, що тяжко стогнав у скорботі,

34] В страху, щоб гострим залізом той горла собі не порізав.

35] Страшно ридав син Пелея, аж мати Фетіда почула,

36] Сидячи в темній морській глибині в свого батька старого,

37] Й заголосила. Навкруг нереїди її оточили,

38] Юні богині, що в хвилях глибокого моря домують.

39] Главка була серед них, Талея, також Кімодока,

40] Тоя, Спейо, та Несая, та ще велеока Галія,

41] Та Кімотоя, Актея, й за ними іще Лімнорея,

42] Та Амфітоя, Іайра, також і Меліта, й Агава,

43] Та Дінамена, й Дото, і Прото, і за ними Феруса,

44] Калліанейра, також Дексамена, та ще Амфінома,

45] З ними - Доріда, Панопа й славетна також Галатея,

46] Калліанасса, також Немертея та ще Апсевдея.

47] Там і Клімена була, й Іанейра, також Іанасса,

48] Майра, та ще Орейтія, й Аматія пишноволоса,

49] Й інші богині, що в хвилях глибокого моря домують.

50] Ними срібляста печера наповнилась. Всі нереїди

51] Били у груди себе, й почала голосити Фетіда:

52] «Слухайте, сестри мої, нереїди, щоб, чувши, напевно

53] Знали, якою журбою тепер моє пройняте серце:

54] Горе нещасній мені, на недолю-бо я погодила

55] Сина свого бездоганного, поміж героїв могутніх

56] Найвидатнішого. Виріс він, наче той пагонець юний,

57] Я-бо плекала його, як рослину в саду на осонні,

58] До Іліона послала його на човнах крутобоких

59] Битись з троянами. Та вже не стріну його я ніколи,

60] 1 не повернеться вже він ніколи до рідного дому.

61] Поки на світі живе він і сяєво сонячне бачить,

62] Знатиме горе, й на поміч до нього прийти я не в силі.

Попередня
-= 150 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 17:14:38

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар