Слава ЗСУ!

139] І до сестер, що у морі, з такими звернулась словами:

140] «Йдіть і пориньте тепер у лоно широкого моря.

141] В отчу вернувшись оселю, морського провідайте старця,

142] Щоб розказать йому все. Я ж піду на вершину Олімпу

143] І попрошу Гефеста, славетного майстра, скувати

144] З міді блискучої сину моєму озброєння славне».

145] Мовила так, і поринули в хвилю морську нереїди,

146] А срібнонога Фетіда тоді на вершину Олімпу

147] Вийшла, щоб любому синові зброю славетну здобути.

148] Швидко богиню несли на Олімп її ноги. Ахеї ж

149] З криком жахливим тікали від Гектора-мужозвитяжця

150] І досягли Геллеспонту й своїх кораблів глибодонних.

151] Не пощастило, проте, в наголінниках мідних ахеям

152] Вбитого взяти Патрокла з-під стріл, що був другом Ахілла,

153] Знову-бо тіло його настигли і люди, і коні

154] З Гектаром, сином Пріама, що схожий на полум'я бурне.

155] Тричі за ноги хапав його Гектор шоломосяйний,

156] Щоб волокти його в місто, і кликав троян на підмогу,

157] Тричі обидва Еанти, охоплені запалом бурним,

158] Гектора геть відганяли. Та, певний власної сили,

159] То в бойову колотнечу він кидавсь, то, враз зупинившись,

160] Криком своїх підбадьорював. А відступати й не думав.

161] Як зголоднілого лева рудого від тіла худоби,

162] Вбитої в полі, ніяк пастухи відігнати не можуть,

163] Так не могли обидва Еанти, у зброю закуті,

164] Гектора, сина Пріама, одкинуть од тіла Патрокла.

165] Так би його й поволік, невимовною славою вкрившись,

166] Та вітронога Іріда з Олімпу до сина Пелея

167] Потай од Зевса та інших безсмертних примчала із вістю,

168] Щоб готував свою зброю. Сама її Гера послала.

169] Стала вона біля нього й промовила слово крилате:

170] «Встань, Пелеїде, мерщій, між воїв усіх найстрашніший,

171] І заступись за Патрокла. Жахливий бій через нього

172] Перед човнами палає. Бійці один одного гублять -

173] Вої ахейські стоять, захищаючи вбитого тіло,

174] Вої ж троян - за вітрами овіяний мур Іліона

175] Прагнуть його затягнуть, а найбільше - осяйливий Гектор

176] Рветься до того, - Патроклову голову хоче на палю

177] Він настромити, від ніжної шиї її відрубавши.

178] Отже, не гайся, вставай! Посоромся лиш думки, що може

179] Тіло Патроклове втіхою стати для псів іліонських!

180] Вічна ганьба тебе жде, якщо тіло спотворено буде!»

181] В відповідь мовив тоді богосвітлий Ахілл прудконогий:

182] «Хто із безсмертних, Ірідо-богине, послав тебе з вістю?»

183] Відповідаючи, мовить йому вітронога Іріда:

184] «Гера послала мене сюди, Зевсова гідна дружина.

185] Цього не знає ні високовладний Кронід, ані інший

186] Хтось із богів, що домують на вкритому снігом Олімпі».

187] В відповідь знову до неї промовив Ахілл прудконогий:

188] «Як я на битву піду? У троян-бо мій весь обладунок.

189] Матінка люба звеліла мені не рушати на битву,

190] Поки не прийде сама і очима її не побачу.

191] Гарне озброєння має вона принести від Гефеста.

192] Тут же не знаю, який обладунок я б міг одягнути,

193] Тільки один хіба щит Еанта, Теламоніда.

194] Але, гадаю, він сам, змагаючись в лавах передніх,

195] Списом січе ворогів, захищаючи тіло Патрокла».

196] Відповідаючи, мовить йому вітронога Іріда:

197] «Знаємо добре і ми, що в троян обладунок твій славний.

198] Але ж і так, підійшовши до рову, ти їм покажися, -

199] Може, їх острах огорне, і шал войовничий припинять

200] Вої троянські, - хай трохи спочинуть синове ахеїв

201] Від сум'яття бойового, - недовгий в бою відпочинок».

202] З цими словами геть одійшла бистронога Іріда.

203] Встав тоді Зевсові любий Ахілл. Афіна ж на дужі

204] Плечі поклала егіду, оздоблену всю торочками.

205] Оповила у богинях пресвітла йому золотою

206] Хмарою голову, пломінь навкруг осяйний запаливши.

207] Так же, як з дальнього острова самого неба сягає

208] Марево димне над містом, що рать обложила ворожа;

209] Б'ються вони цілий день в Ареєвій битві жорстокій,

210] Місто своє захищаючи; й ледве закотиться сонце,

211] Вогнища палять усюди, і вгору до самого неба

212] Світло здіймається їхнє, щоб бачили й дальні сусіди

213] Й на кораблях прибули рятувать од загибелі злої, -

214] Так і в Ахілла з чола його сяєво неба сягало.

215] Вийшов за мур він і став біля рову, та з військом ахеїв