Слава ЗСУ!

444] Дівчину ту, шо в дарунок йому присудили ахеї,

445] Вихопив силою в нього із рук володар Агамемнон.

446] Смуток за нею труїв йому серце. А воїв ахейських

447] Аж до човнів одтіснили трояни і виходу в поле

448] їм не давали. З благанням до сина звертались аргейських

449] Воїв старійшини й гойні дарунки йому обіцяли.

450] Хоч він одмовився сам їх тоді од біди захищати,

451] Та, Патроклові давши свої одягнуть обладунки,

452] В битву послав його, війська великий загін спорядивши.

453] От цілий день вони билися там, біля Скейської брами,

454] Й місто взяли б того дня, якби Аполлон на Патрокла,

455] Що завдавав тоді лиха троянам у лавах передніх,

456] Смерть не послав, бойову приділивши для Гектора славу.

457] Тож до твоїх я колін припадаю, чи зволиш моєму

458] Коротковічному синові щит із шоломом зробити,

459] Панцир міцний, наголінники гарні, до них приладнавши

460] Й пряжки. Його обладунок згубив йому вірний товариш,

461] Вбитий троянами. Сам він лежить із засмученим серцем».

462] В відповідь славний сказав на всі руки митець незрівнянний:

463] «Будь бадьоріша! Хай серця твого ці думки не турбують.

464] О коли б міг я від смерті жахливої так же укрити

465] Сина твого, коли доля настигне його невблаганна,

466] Як спорудити озброєння можу йому, що із смертних

467] Кожен, хто тільки побачить його, дивуватися буде?»

468] Мовивши так, залишив він Фетіду й до кузні вернувся.

469] Зразу ж міхи скерував на вогонь і звелів працювати.

470] Всі вони разом - аж двадцять було їх - задихали в горна

471] Різноманітним диханням, що сильно вогонь роздувало,

472] Й допомагали то швидше кувати, а то повільніше,

473] Як того волив Гефест, щоб виконать працю найкраще.

474] Міді незламної й олова досить він в полум'я кинув,

475] Цінного золота й срібла додавши. Ковадло велике

476] Він приладнав до підставки ковальської міцно, в правицю

477] Молот узяв величезний, тримаючи в лівій обценьки.

478] Приготував він насамперед щит - міцний і великий,

479] Гарно оздоблений всюди, ще й викував обід потрійний,

480] Ясноблискучий, та ззаду посріблений ремінь приладив.

481] Щит той з п'ятьох був шарів шкіряних, а поверх він багато

482] Вирізьбив різних оздоб, до дрібниць все продумавши тонко.

483] Землю на нім він зобразив майстерно, і небо, і море,

484] Сонця невтомного коло, і срібний у повені місяць,

485] І незліченні сузір'я, шо неба склепіння вінчають,

486] Посеред них і Плеяди, й Пади, і міць Оріона,

487] Й навіть Ведмедицю - інші ще Возом її називають.

488] Крутиться Віз той на місці й лише вигляда Оріона, -

489] Тільки один до купань в Океані-ріці непричетний.

490] Вирізьбив ще на щиті він для смертних людей два прекрасні

491] Міста. В одному із них - весілля та учти справляють,

492] Юних дівчат при світлі ясних смолоскипів виводять

493] З їхніх світлиць і ведуть через місто під співи весільні.

494] Жваво кружляють в танку юнаки, і лунають довкола

495] Флейти й формінги дзвінкі, а жінки, стоячи на порозі

496] Власних осель, на юні веселощі з подивом зирять.

497] Сила народу на площі міській гомоніла. Знялась там

498] Буча бурхлива - двоє мужів про пеню сперечались

499] За чоловіка убитого. Клявся один при народі,

500] Що заплатив, а той - заперечував це при народі.

501] Врешті звернулись вони до судді, щоб зваду скінчити.

502] Гомін стояв навкруги: свойого підтримував кожен.

503] Люд вгамувати старались окличники. Колом священним

504] Сіли старійшини всі на обтесанім гладко камінні,

505] Берла у руки взяли від окличників дзвінкоголосих

506] І, встаючи із сидінь, вирікали по черзі»свій вирок.

507] А посередині в них золоті два лежали таланти,

508] Щоб їх віддати тому, хто докаже, що має він слушність.

509] Друге з тих міст оточили навколо численні два війська

510] В зброї блискучій. Та в раді військовій вони розділились -

511] Чи зруйнувати все, силою взявши, чи скарби коштовні,

512] Що так багато їх в місті прекраснім, навпіл поділити.

513] Ті ж не здавались і засідку потай нову готували.

514] Вийшли на мури міські боронить їх і любі дружини,

515] Й діти маленькі, й мужі, яких уже старість зігнула,

516] Вої ж пішли. На чолі їх - Арей і Паллада Афіна,

517] Йшли золоті вони та в золотому одінні обоє,

518] Збройні, величні, прекрасні, як справжні богове, усюди