Слава ЗСУ!

130] Мовивши так, розмахнувсь і з високостей зоряних неба

131] Зевс її скинув, і вмить на людські вона впала роботи.

132] Часто зітхав через неї він, бачачи любого сина,

133] Що у трудах недостойних служить Еврістеєві мусив.

134] Так же і я, - коли шоломосяйний Гектор великий

135] Воїв аргейських нещадно винищував перед човнами,

136] Ати забуть я не міг, що розум мені засліпила.

137] А що засліплений був я, і Зевс одібрав мені розум,

138] Хочу це виправить я, незліченний приносячи викуп.

139] Отже, до бою ставай, заохотивши й інших з собою.

140] Я ж подарунки готовий віддать тобі всі, що, прийшовши

141] Вчора до твого намету, назвав Одіссей богосвітлий.

142] А якщо хочеш, зажди, хоч трудів ти Ареєвих прагнеш,

143] Зараз же слуги дари з кораблів принесуть, щоб побачив

144] Сам ти, які тобі речі я цінні й приємні дарую».

145] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:

146] «Сину Атрея, владарю мужів, Агамемноне славний!

147] Як ти захочеш - віддать, як належить, мені подарунки

148] Чи при собі їх затримать - це справа твоя. Та згадаймо

149] Краще про битву. Не час нам довго про це розмовляти

150] Чи зволікать з цим. Велике-бо ще недовершено діло.

151] Знов ви у лавах передніх побачите нині Ахілла,

152] Як він фаланги троян мідногострим трощитиме списом.

153] Хай же і кожен із вас ворогів побивати гадає».

154] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

155] «Хоч і хоробрий без краю ти, богоподібний Ахілле,

156] Не посилай з ворогами натщесерце битись ахеїв

157] Під Іліоном, бо довго триватиме ця безпощадна

158] Битва, якщо між собою зіткнуться фаланги ворожих

159] Воїв, а бог надихне тим і другим однакову силу.

160] Краще при кораблях бистрохідних ти дав би ахеям

161] Хліба спожити й вина: в них-бо сила й відвага людини.

162] Хто б то спромігся з бійців цілий день аж до заходу сонця,

163] Не підкріпившися їжею, битись весь час з ворогами!

164] Хоч би й якої відваги повен був він бойової,

165] Та мимоволі все тіло йому обважніє, охопить

166] Голод і спрага його, і в утомі ослабнуть коліна.

167] Той же, хто світлим вином і наїдком зміцнить свої сили,

168] Битися може завзято цілісінький день з ворогами;

169] Серце відважне у грудях його, і не знають суглоби

170] Втоми, аж поки із поля не зійдуть усі бойового.

171] Тож розпусти тепер воїв і дай їм наказ готувати

172] їжу, дарунки ж свої хай володар мужів Агамемнон

173] Скаже знести на середину зборів, щоб вої ахейські

174] Це на власні побачили очі й ти серцем радів би.

175] Перед аргеями ставши, він хай поклянеться, що ложа

176] Дівчини він не торкавсь, не єднався із нею в коханні,

177] Як за звичаєм людським у мужчин із жінками буває.

178] Хай же, Ахілле, у грудях твоїх зласкавішає серце,

179] Він же хай щедро тебе у наметі своїм почастує

180] Учтою миру, щоб мав задоволення ти, як належить.

181] Навіть і сам перед іншими ти після цього, Атріде,

182] Лиш справедливішим станеш. Не соромно-бо владареві

183] З мужем миритися тим, якого він перший покривдив».

184] В відповідь мовив йому володар мужів Агамемнон:

185] «З радістю слухав сьогодні я слово твоє, Лаертіде.

186] Слушно ти міркував і про все розсудив справедливо.

187] Клятву готовий я дати, до цього мій дух мене кличе.

188] Не присягну перед богом я ложно. Ахілл же хай трохи

189] Тут зачекає, хоч як трудів він Ареєвих прагне.

190] Та зачекайте-бо й інші, аж поки до нас із наметів

191] Всі не прибудуть дари і ми жертвами клятв не завірим.

192] Це, Одіссею, тобі доручаю й велю довершити.

193] Вибери сам юнаків щонайкращих ти між всеахеїв,

194] Щоб принесли з корабля подарунки, які ми учора

195] Пообіцяли Ахіллові дати, й жінок хай приводять.

196] Ти ж мені швидше, Талтібію, в стані широкім ахеїв

197] Вепра знайди, щоб у жертву зарізати Зевсові й Сонцю».

198] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:

199] «Сину Атрея, владарю мужів, Агамемноне славний!

200] Краще турботи оці нам до іншого часу відкласти,

201] Перепочинок коли у битві кривавій настане,

202] Й люттю такою у грудях моїх не палатиме серце.

203] Ще-бо у полі порубані вої лежать, що приборкав

204] Гектор, Пріамів син, коли Зевс дарував йому славу.

205] Ви ж на обід закликаєте нас! А я, замість того,

206] Всім наказав би негайно воям ахейським у поле