Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

53] Битві тяжко поранив Коон його, син Антенора.

54] А як на збори уже усі позбирались ахе»,

55] Став посередині й так тоді мовив Ахілл прудконогий:

56] «Чи нам, Атріде, обом, і тобі, і мені, стало краще

57] З того, що ми через дівчину, хоч і з зажуреним серцем,

58] Так розпалилися гнівом у зваді, що душу з'їдає?

59] Хай би стрілою убила її в кораблі Артеміда

60] В день, як, Лірнес зруйнувавши, узяв я ту дівчину в здобич.

61] Мабуть, землі не ковтало б незмірної стільки ахеїв,

62] Впалих від рук ворогів, поки в лютому гніві шалів я.

63] Гектору тільки й троянам був з того пожиток. Ахеї ж

64] Довго, гадаю, про нашу іще пам'ятатимуть зваду.

65] Тільки облишмо це згадувать, хоч і зажурені серцем,

66] А, корячись неминучості, дух свій приборкаймо в грудях.

67] Нині свій гнів припиняю. Не личить без краю уперто

68] Гніватись непримиренно. А зараз до бою скоріше

69] Духу додай бадьорішого довговолосим ахеям,

70] Щоб, із троянами стрівшись, упевнитись міг я, чи й досі

71] Хочуть при наших вони кораблях ночувать. Сподіваюсь,

72] Той із них з радістю втомлені схилить коліна, хто встигне

73] В битві жорстокій уникнути наших списів безпощадних!»

74] Так він сказав, і, почувши, що гнів припинив син Пелея,

75] Духом могутній, зраділи всі мідноголінні ахеї.

76] Став говорити до них володар мужів Агамемнон

77] З місця, де був, не виходячи сам на середину зборів:

78] «Друзі, герої данаї, соратники бога Арея!

79] Тих, хто говорить, слід слухать уважно, їх мову не гоже

80] Перебивать: тож нелегко й бувалому так говорити.

81] Хто серед гомону й гаму людського щось може почути

82] Чи щось сказати? Заглушить той шум і гучного промовця.

83] Порозумітись хотів би я з сином Пелея. Ви ж пильно

84] Слухайте, інші аргеї, і всі на слова мої зважте.

85] Часто ахеї мені про зваду із ним говорили

86] І докоряли не раз. Але не моя то провина,

87] Винні в тім Зевс, і Мойра, й Ерінія, в пітьмі блуденна.

88] Це ж бо вони на мій розум засліплення дике наслали

89] В день той, коли від Ахілла я здобич забрав самовладно.

90] Що міг зробити я? Божим усе підлягає велінням.

91] Зевсова донька поважна, Ата зловредна, що розум

92] Всім засліпляє, легкі в неї ноги, і навіть не ходить

93] Ними вона по землі, по головах людських прямує

94] Й розум затемнює в них, - із нас одного вже впіймала.

95] Навіть і Зевса вона засліпила, хоча найсильніший,

96] Кажуть, він серед богів і людей. Отже, навіть і Зевса

97] Гера, хоч слабша, підступною хитрістю так ошукала

98] В день той, коли настала пора пишнокосій Алкмені

99] Силу Геракла родити в увінчаних мурами Фівах.

100] Так, похваляючись, Зевс до всіх тоді мовив безсмертних:

101] «Слухайте слова мого, вічносущі богове й богині!

102] Хочу сказати вам те, що в грудях велить мені дух мій:

103] Нині Ілітія в світ приведе, помічниця пологів,

104] Мужа, що панувать над своїми сусідами буде,

105] З роду славетних мужів, породжених з крові моєї!»

106] Підступ ховаючи, мовить до нього володарка Гера:

107] «Ти нас обманюєш, мабуть, і слово твоє не справдиться.

108] Тож поклянися великою клятвою тут, олімпійцю,

109] Що панувать над своїми сусідами буде насправді

110] Той, хто сьогодні на світ із жіночого з'явиться лона,

111] З роду славетних мужів, породжених з крові твоєї».

112] Так говорила. І Зевс лукавства її не помітив,

113] Клятвою клявся великою й часто в тім каявся згодом.

114] Гера злетіла тоді стрімголов із вершини Олімпу,

115] В Аргос ахейський примчала, де, знала вона, проживає

116] Вельми поважна дружина Стенела, сина Персея.

117] Сьомий вже місяць вона дитину в утробі носила.

118] Та завчасу, недоноском, на світ його вивела Гера,

119] Стримавши роди Алкмені, Ілітій туди не пустивши.

120] З вістю цією прийшла до Кроніда вона і сказала:

121] «Зевсе, владарю перунів, я слово вкладу тобі в серце.

122] Муж народивсь благородний, що править аргеями має.

123] Це Еврістей, нащадок Стенела, сина Персея,

124] Парость твоя* - не зле він аргеями правити буде».

125] Мовила так, і серце гірким пройнялось йому болем.

126] Ату Кротон вхопив за голову в косах блискучих,

127] Гнівом палаючи люто, й великою клятвою клявся,

128] Що відтепер на Олімп вже ніколи й на зоряне небо

129] Більш не повернеться Ата, що розум усім засліпляє.

Попередня
-= 159 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 17:14:38

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар