Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

339] Ані солодким потока словам, ні суворим погрозам.

340] І не спиняй свого шалу, аж поки сама тебе лунко

341] Я не покличу, - тоді лиш погасиш вогонь безустанний».

342] Так говорила, й Гефест роздмухав палаючий пломінь.

343] Спеошу вогонь запалав на оівнині і без ЛІКУ меотвих

344] Воїв спалив, що лежали їх купи, Ахіллом убитих.

345] Висохла всюди рівнина, і знітились води прозорі.

346] Мовби осінній Борей, що дощами зволожену ниву

347] Сушить раптово на радість тому, хто її обробляє, -

348] Висохла так навколо рівнина, і воїнів мертвих

349] Трупи згоріли. На річку він полум'я кинув яскраве.

350] І зайнялися вогнем тамариски, і в'язи, і верби,

351] Взявся і лотос вогнем, і рясні очерети, й латаття, -

352] Все, що густо круг течій струмистих ріки проростало.

353] Риби й в'юни, знемагаючи, ці - в вировій-глибочіні,

354] Ті - в течії струменистій - туди і сюди метушились,

355] Подихом биті палким велемудрого бога Гефеста.

356] Взявся вогнем весь Потік і, озвавшись до нього, промовив:

357] «Ні, Гефесте, ніхто із богів проти тебе не встоїть, -

358] Годі й мені у бою з вогнедишним тобою змагатись!

359] Киньмо борню, - хай троян хоч і зараз Ахілл богосвітлий

360] Вижене з міста! Навіщо б я їх боронив та змагався!»

361] Так говорив він, весь в полум'ї, й світлі кипіли вже хвилі.

362] Як над великим вогнем розігрітий котел закипає

363] З салом розтопленим вепра, якого як слід годували,

364] Дрова палають сухі, і сало в котлі аж клекоче, -

365] Так же і хвилі Потоку палали й вода клекотіла.

366] Став він і плинути далі не міг, знеможений жаром,

367] Що велемудрий ним дихав Гефест. Із благанням до Гери

368] Врешті звернувся Потік і слово їй мовив крилате:

369] «Геро, чому серед інших богів лиш на мене одного

370] Син твій розгнівався? Перед тобою не стільки я винен,

371] Скільки інші богове, що стали троянам на поміч.

372] Можу-бо я, якщо так ти накажеш, її припинити, -

373] Хай же припинить і він. Крім того, тобі я клянуся

374] Згубної днини од війська троянського не одвертати,

375] Навіть коли б ненаситним охоплена полум'ям Троя

376] Вся запалала в огні, що його запалили ахеї!»

377] Тільки-но Гера-богиня почула це білораменна,

378] Мовила так до Гефеста вона, свого любого сина:

379] «Годі, Гефесте, дитя моє славне! Адже не годиться

380] Бога безсмертного кривдити нам задля смертного люду!»

381] Так говорила, й Гефест вогонь погасив божественний.

382] Хвилі назад повернулись до течій своїх струменистих.

383] Як вгамувалася Ксантова сила, обидва негайно

384] Бій припинили. Хоч сердилась Гера, а стримала зваду.

385] Та серед інших богів учинилася раптом страшенна

386] Звада, - серця з їх грудей поривались у сторони різні.

387] З шумом великим зіткнулись вони, аж земля застогнала

388] Й небо велике вгорі загриміло. З висот олімпійських

389] Зевс їх почув, і радістю серце у нього заграло

390] В грудях, коли він побачив, як битись богове зійшлися.

391] Довго вони не вагалися. От розпочав тоді битву

392] Щитопробивний Арей, із мідяним ратищем перший

393] Кинувся він на Афіну і слово їй мовив лайливе:

394] «Знову ти, мухо собача, на зваду богів підбиваєш,

395] Горда й зухвала, куди завела тебе високодумність?

396] Не пам'ятаєш хіба, як сина Тідея підбила

397] Ранить мене, а сама спрямувала свій спис проти мене

398] Й перед очима усіх пройняла мені тіло прегарне.

399] Нині ж за вчинене зло сподіваюсь тобі відомстити».

400] Мовлячи так, по страшній, отороченій пишно егіді,

401] Що не проб'є її й Зевсова блискавка, тяжко ударив, -

402] В неї Арей закривавлений списом ударив великим.

403] Трохи назад одступивши, камінь схопила Афіна

404] Чорний, великий, пощерблений, - за давнини його в поле

405] Ціла громада людей прикотила межу позначати.

406] Вцілила в шию Ареєві ним і всю міць одібрала.

407] Впавши, він вкрив сім пелетрів, скупав у пилюці волосся,

408] Брязнула зброя на нім. Засміялась Паллада Афіна

409] І з похвальбою до нього промовила слово крилате:

410] «Дурню, то й досі не знав ти, наскільки міцніша твоєї

411] Сила моя, що зважився нині зі мною рівнятись!

412] Матері так ти своєї спокутуєш врешті прокльони, -

413] Лиха наслала вона тобі в гніві за те, що ахеїв

414] Кинув і став ти до помочі високодумним троянам».

Попередня
-= 175 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар