Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

415] Мовивши це, одвернула Афіна ясні свої очі.

416] В час той Арея, що тяжко стогнав, Афродіта за руку,

417] Зевсова донька, взяла, і з натугою він опритомнів.

418] Щойно це Гера-богиня побачила, білораменна,

419] Зразу ж вона до Афіни промовила слово крилате:

420] «Горе нам, Зевса-егідодержавця незборена доню!

421] Знову ця муха собача веде людовбивцю Арея

422] Крізь колотнечу жорстокого бою. Жени її далі!»

423] Мовила так, і побігла Афіна, радіючи серцем,

424] І, Афродіту догнавши, ударила в груди рукою

425] Дужою. В тої ж і любеє серце, й коліна зомліли.

426] Разом лежали обоє вони на землі многоплідній,

427] І з похвальбою Афіна промовила слово крилате:

428] «От якби й інші богове, що стали троянам на поміч,

429] Вийшовши разом на бій проти мідянозбройних ахеїв,

430] Стійкі й відважні так само були, як ота Афродіта,

431] Що проти сили моєї змагатись прийшла за Арея, -

432] То із цією війною давно б уже ми покінчили

433] І Іліон зруйнували б, прегарно збудоване місто!»

434] Так промовляючи, Гера всміхнулася білораменна.

435] До Аполлона звернувсь тоді дужий землі потрясатель:

436] «Фебе, чому це ми осторонь бою? Хіба це нам личить

437] В час, коли б'ються вже інші? Була б нам ганьба до Олімпу,

438] В Зевсову міднопорогу оселю без бою вернутись!

439] То починай же. Ти - віком молодший. Мені ж починати

440] Буде негарно - й родивсь я раніш, і досвідчений більше.

441] Блазню дурний ти із серцем безпам'ятним! Ти ж і забути

442] Встиг уже, скільки ми лиха зазнали навкруг Іліона,

443] Серед богів лиш одні ми, коли повелінням од Зевса

444] Лаомедонту зухвалому на рік служити взялися

445] За договірну платню, й він почав нам накази давати.

446] Я для троян тоді мур поставив навколо їх міста,

447] Дуже красивий, широкий, щоб місто було неприступне.

448] Ти ж, Аполлоне, узявся повільних биків круторогих

449] Пасти на зритих ярами узгір'ях лісистої Іди.

450] А як минув уже рік, і щедротні на радощі Ори

451] Виплати час принесли, платню силоміць нам затримав

452] Лаомедонт навісний і з погрозами нас одпровадив.

453] Руки і ноги над ними погрожував нам він зв'язати

454] Міцно й на острів далекий продати обох у неволю.

455] Мав він і вуха обом нам одрізати гострою міддю.

456] Так ми від нього з обуреним серцем назад подалися,

457] Гнівні за той заробіток, що він обіцяв та не дав нам.

458] Ти ж його людові ласку являєш свою і не хочеш

459] Нині подбать, щоб загинули високодумні трояни

460] Смертю лихою, а з ними їх діти й шановні дружини».

461] В відповідь мовив йому владар Аполлон дальносяжний:

462] «Мабуть, землі потрясателю, й сам ти мене б нерозумним

463] Визнав, якби я з тобою змагатись почав за нужденних

464] Смертних, що, мов зеленіюче листя, сьогодні безжурно

465] Повним буяють життям, годуючись ниви плодами,

466] Завтра ж марніють і гинуть. Отож припинімо негайно

467] Зваду між ними оцю, - лай люди самі повоюють».

468] Мовивши це, він назад повернувся. Було йому сором

469] З батьковим битися братом, піднявши на нього правицю.

470] Та його рідна сестра, Артеміда, володарка звірів,

471] З гнівом великим до нього промовила слово лайливе:

472] «Що, дальносяжче, тікаєш? Готовий лишити звитягу

473] Всю Посейдонові ти і віддать незаслужену славу!

474] Нащо, дурню, оцей тобі лук, непотрібний, як вітер?

475] Щоб я надалі не чула від тебе у батьківськім домі

476] Слів похвальби, як раніше траплялося в колі безсмертних,

477] Ніби спроможний ти справді в бою з Посейдоном змагатись».

478] Мовила так, але Аполлон не сказав їй нічого.

479] І поважна Зевса дружина, палаючи гнівом,

480] На стрілометну богиню напала із словом лайливим:

481] «Ах, безсоромна ж ти суко, то вже й проти мене посміла

482] Стати? Але тобі важко зі мною змагатися буде,

483] Хоч луконосна ти, й серед жінок тебе Зевс як левицю

484] Настановив і вбивати, яку б не схотіла, дозволив.

485] Краще по горах на звірів тобі лісових полювати,

486] Оленів диких стрілять, ніж із дужчим за тебе змагатись.

487] як захочеш боротись, то знатимеш скоро, наскільки

488] Слабша од мене, щоб мірятись силами сміти зі мною».

489] Мовила так, і лівицею в неї обидві схопила

490] Руки при кистях, правицею ж, лук Артеміди зірвавши

491] З пліч її, била по вухах богиню зі сміхом глузливим.

Попередня
-= 176 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар