Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Іліада. Одіссея

107] «Ректор наш люд погубив, на свою покладаючись силу».

108] Так говоритимуть. Тож набагато було б мені краще

109] Як не в двобої здолати Ахілла й звитяжно вернутись,

110] То від руки його славну загибель прийнять перед містом.

111] Чи, може, краще на землю шолом важенний покласти

112] Й щит свій опуклий, і, гострого списа до муру схиливши,

113] [з бездоганним Ахіллом, Пелеєвим сином, зустрітись,

114] [ обіцяти віддати Атрідам Єлену, й вернути

115] Всі скарби, що їх Александр у човнах крутобоких

116] 0,о Іліона привіз, - що й було тої звади початком, -

117] Це повернути Атрідам. Крім того, із військом ахейським

118] Всі поділити скарби, заховані в нашому місті,

119] Зобов'язав би й старійшин троянських я клятвою потім.

120] Не затаївши нічого, на дві поділити частини

121] Всі ті скарби, що має їх наше уславлене місто.

122] Нащо, проте, цими мислями любе тривожити серце?

123] Ні, не піду до Ахілла: моїх він благань не вшанує

124] І без усякого жалю і сорому, наче ту жінку,

125] Вб'є мене, голого, щойно я з себе озброєння скину.

126] Нам не годиться від дуба і каменя з ним починати

127] Марну розмову, неначе тій дівчині та юнакові, -

128] Дівчині та юнакові, що ніжну провадять розмову.

129] Краще нам збройно для бою рішучого швидше зійтися, -

130] Будемо бачить, кому із нас славу воздасть олімпієць».

131] Так міркував він і ждав. До нього Ахілл наближався,

132] Мов Еніалій - Арей войовничий - в шоломі гривастім.

133] Ясень страшний пеліонський на правім рамені у нього

134] Злегка похитувавсь, мідь його зброї блищала світлистим

135] Сяйвом вогню чи промінням яскравого сонця на сході.

136] Ректор же, щойно побачив його, затремтів. Не посмів він

137] Ждать його й кинувсь тікать, за собою лишаючи браму.

138] Слідом погнався Пелід, на швидкі покладаючись ноги,

139] Так же, як сокіл у горах, з пернатих усіх найбистріший,

140] Легко під хмарами гонить сполохану горлицю дику

141] Й мечеться там на всі боки, а сокіл із клекотом хижим

142] Швидко її настигає, здобичі прагнучи серцем.

143] Рвавсь так Ахілл уперед, та вздовж іліонського муру

144] З трепетом Ректор тікаючи, дужими рухав коліньми.

145] Мимо дозорного пагорба й смоков, овіяних вітром,

146] Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим.

147] До струменистих джерел вже добігли вони. Дві криниці

148] Витоки звідти дають течії вирового Скамандру.

149] Теплою перша струмує водою, і завжди парує

150] Хмара над нею густа, як дим лісового пожару.

151] Друга ж і влітку холодним як лід струменіє потоком,

152] Наче той град крижаний або снігу завія студена.

153] Поряд із ними - просторі, обкладені каменем гладко,

154] Гарні водойми, що в них блискуче вбрання своє мили

155] Жони прекрасні хоробрих троян та їх доньки вродливі

156] В мирні часи, як сюди не приходили вої ахейські.

157] Мимо промчали вони, той - рятуючись, той - здоганявши.

158] Сильний попереду мчав, настигав же, як вихор, багато

159] Дужчий від нього, - не бик-бо жертовний, не шкура бичача

160] Ціллю була їм, як це в бігових перегонах буває, -

161] Тут же ішлося за Ректора душу, впокірника коней.

162] Як в бігових перегонах, змагання мету обминувши,

163] Однокопиті проносяться коні, й їх жде нагорода -

164] Мідний триніг або жінка - на шану померлого мужа, -

165] Так вони тричі оббігли навколо Пріамове місто

166] В дужім бігу, аж стали дивитись на них і богове.

167] Отже, почав тоді мовити батько людей і безсмертних:

168] «Горе! На власні очі я гнаного круг Іліона

169] Любого воїна бачу, журбою за Ректора тяжко

170] Серце моє засмутилося! Скільки биків круторогих

171] Він на ущелинах Іди в верхів'ях і в високоверхій

172] Трої мені попалив! Сьогодні ж Ахілл богосвітлий

173] Гониться швидко за ним круг священного міста Пріама.

174] Отже, богове, подумайте й пильно тепер обміркуйте,

175] Чи врятувати від смерті його, чи дозволить Пеліду

176] Все ж подолать його, хоч він великою доблестю славен».

177] В відповідь мовить богиня йому ясноока Афіна:

178] «Батечку наш темнохмарний, о що ти сказав, громовладче!

179] Смертного мужа, якому давно вже приречена доля,

180] Від неминучої смерті хотів би ти все ж увільнити.

181] Дій, як волієш, та ми, усі інші боги, з цим не згодні».

182] Відповідаючи, так їй сказав на це Зевс хмаровладний:

Попередня
-= 180 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар