Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Іліада. Одіссея

335] Я, що коліна розслабив твої! Тебе розтерзають

336] Птахи з ганьбою і пси, а його поховають ахеї».

337] Весь знемагаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний:

338] «Задля твоєї душі, і колін, і батьків твоїх рідних,

339] Псам, я благаю, не кидай мене під човнами ахеїв,

340] Матимеш золота й міді за це ти від мене багато:

341] Щедрі дарунки мій батечко дасть тобі й мати шановна,

342] Тільки верни моє тіло додому, щоб Трої синове

343] Й жони троянські, вогнем попаливши, його поховали».

344] Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий:

345] «Псе, не благай мене задля колін і батьків моїх рідних.

346] Тільки б дав волю я серцю і гніву своєму, то м'ясо

347] Рвав би із тебе й сирим пожирав би, - таке ти накоїв!

348] Нині ніхто вже від псів голови не врятує твоєї,

349] Хоч би і в десять, і в двадцять разів привезли мені більший

350] Викуп, і, зваживши на терезах, обіцяли ще стільки,

351] Й золотом чистим вагу твого тіла звелів замінити

352] Син Дарданів Пріам, - і тоді твоя мати шановна,

353] Що народивсь ти від неї, на ложі тебе не оплаче, -

354] Пси лиш та хижі птахи розірвуть на шматки твоє тіло!»

355] Смертю конаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний:

356] «Бачу, що добре я знаю тебе і дарма намагався

357] Переконати, бо серце у грудях у тебе залізне!

358] Та начувайся, щоб гніву богів не зазнати за мене

359] В день, коли славний Паріс і Феб-Аполлон дальносяжний

360] Вб'ють біля Скейської брами тебе, хоч який ти хоробрий».

361] Мовив він так, і смерть йому пітьмою очі окрила,

362] Вийшла із тіла душа й подалась до оселі Аїда,

363] З плачем за долю свою, покидаючи юність і силу,

364] А до померлого все ж промовив Ахілл богосвітлий:

365] «Смертю умри! А я свою стріну загибель тоді, як

366] Зевс та інші безсмертні мені її схочуть послати!»

367] Мовлячи це, із убитого витяг він мідного списа

368] Й набік одкинув, а зброю його, закривавлену вельми,

369] Зняв із плечей. Звідусіль позбігались синове ахейські

370] І дивувались, красу споглядаючи й постать могутню

371] Гектора. Й жоден із них не минув його списом кольнути.

372] Дехто іще, на сусіда свого позираючи, мовив:

373] «Леле! А Гектор сьогодні на дотик неначебто м'якший,

374] Аніж коли на човни до нас полум'я кидав палюче!»

375] Мовлячи так, його ратищем кожен старався вколоти.

376] Зняв тоді зброю його прудконогий Ахілл богосвітлий,

377] Серед ахеїв він став і слово промовив крилате:

378] «Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрі!

379] Нині, коли мені вічні богове дали подолати

380] Мужа, що більше нам лиха накоїв, ніж інші всі разом,

381] Спробуймо збройно на місто ударить, щоб знати напевно,

382] Що у троян тих на думці і що вони мають робити -

383] Чи покидать по загибелі Гектора місто високе,

384] Чи залишатися й твердо стоять, хоч його вже й немає.

385] Нащо, проте, цими мислями любе тривожити серце?

386] При кораблях-бо лежить неоплаканий, без поховання,

387] Мертвий Патрокл. Не забуду його, поки я між живими

388] Перебуваю і поки мене мої носять коліна.

389] Й хоч у Аїді про мертвих маємо ми забувати,

390] Свого товариша любого й там пам'ятатиму завжди!

391] Нині ж, пеан заспівавши, вернімось, юнацтво ахейське,

392] До кораблів глибодонних і трупа з собою візьмімо.

393] Слави сягли ми великої - Гектор поліг богосвітлий,

394] Той, що у Трої на нього усі, як на бога, молились!»

395] Мовивши так, він на Гектора діло замислив негідне:

396] Попробивав на обох йому дужих ногах сухожилля

397] В п'ятах, де щиколоть; ремені в них протягнувши бичачі,

398] До колісниці припнув, голові ж дав в пилу волочитись.

399] На колісницю зійшов, славну зброю убитого взявши,

400] Коней стьобнув батогом, і охоче вони полетіли.

401] Куряви хмара знялась над волоченим тілом, звихрилось

402] Чорне волосся, і вся голова його, досі прекрасна,

403] В поросі билась густім. Ворогам-бо його на наругу

404] Зевс хмаровладний віддав у ріднім вітчизнянім краї.

405] Пилом бруднилась його голова. А мати, на сина

406] Глянувши, стала ридати й, далеко від себе жбурнувши

407] Світлу намітку свою, виривать почала свої коси.

408] Жалібно й любий ридав його батько, й усюди навколо

409] Плач і сумне голосіння лунали по цілому місту.

410] Схоже було це найбільше на те, ніби Троя висока

Попередня
-= 183 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар