Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

435] Цілим-бо серцем своїм і соромлюся я, і боюся

436] В чімсь обмануть його, щоб не зазнать за це лиха пізніше!

437] А провожать тебе я хоч до славного Аргоса радий,

438] Охоронять на швидких кораблях і шляхах сухопутних.

439] Хто б на такого не зважив супутця й напав би на тебе».

440] 1 Мовив слова ці Гермес-доброчинець і скочив на повіз,

441] В руки могутні мерщій ухопив батога він і віжки

442] І надихнув незвичайної прудкості коням і мулам.

443] Швидко домчали до валу навкруг кораблів і до рову,

444] Де перед тим вартові готували ахеям вечерю.

445] Сон на сторожу пролив проводар тоді, світлий дозорець,

446] Всіх він приспав і, відсунувши засуви й браму розкривши,

447] Старця Пріама завів і його колісницю з дарами.

448] От до високого врешті вони добулися намету

449] Сина Пелея, - його мірмідонці йому збудували,

450] В лісі ялин нарубавши, а зверху поклали покрівлю

451] Із очерету пухнастого, в луках його назбиравши.

452] Опорядили вождеві й подвір'я навколо намету,

453] Тином обвівши густим. Замикалася брама єдиним

454] Засувом, теж ялиновим, важенним таким, що ахейських

455] Троє мужів засували його й відмикали ще троє

456] Інших мужів. Ахілл же і сам його міг засувати.

457] Браму оцю відчинив перед старцем Гермес-доброчинець,

458] Славні дарунки завіз прудконогому сину Пелея,

459] Із колісниці на землю зійшов і до старця промовив:

460] «Старче мій, бог я безсмертний, Гермес - я до тебе з Олімпу

461] Посланий, - батько звелів мені бути твоїм провожатим.

462] Та вже й вертатися час. Потрапляти на очі Ахіллу

463] Я б не хотів. Безсмертному богові все ж непристойно

464] Перед всіма так одверто у смертних приймати гостину.

465] Ти ж до намету ввійди і, коліна обнявши Пеліда,

466] Батька ім'ям, пишнокосої матері й любого сина

467] Щиро благай його, поки дух йому в грудях зворушиш».

468] Мовивши так, Гермес до Олімпу високого швидко

469] Злинув. На землю тоді Пріам з колісниці зіскочив

470] І, візника залишивши Ідея на місці, щоб бистрих

471] Коней і мулів стеріг, подався їздець староденний

472] Прямо до дому, де Зевсові любий Ахілл мав оселю.

473] Там він застав його й друзів, що одаль сиділи. Лиш двоє -

474] Автомедонт благородний і Алкім, Ареєва парость, -

475] Услугували йому. Вечеряти щойно скінчив він -

476] їжі спожив і пиття. Перед ним іще стіл залишався.

477] В дім непомітно ввійшов великий Пріам і, схилившись,

478] Став обнімати коліна Ахіллові, ще й цілувати

479] Руки страшні, що в нього численних синів повбивали.

480] Так, наче муж, що, в рідному краї убивши людину,

481] На чужину утікає в нестямі і, раптом зайшовши

482] В дім до мужа багатого, подив усіх викликає,

483] Так здивувався Ахілл, боговидого старця впізнавши,

484] Враз здивувались і інші, й одні позирнули на одних.

485] Тільки Пріам, озвавшись, промовив до нього з благанням:

486] «Батька свого спогадай, до богів подібний Ахілле!

487] Так же, як я, стоїть він на старості скорбнім порозі.

488] Може, в цю саму хвилину сусіди йому учиняють

489] Утиски й нікому ту небезпеку й біду відвернути.

490] Все ж він, принаймні почувши про те, що живий ти і цілий,

491] Серцем радіє своїм і щоденно плекає надію

492] Любого бачити сина, коли він повернеться з Трої.

493] Я ж, нещасний без краю, найкращих синів породив я

494] В Трої розлогій, а нині нікого мені не лишилось.

495] Аж п'ятдесят їх у мене було до приходу ахеїв,

496] З них дев'ятнадцять від лона були однієї дружини,

497] Решту - інші жінки у моїх породили покоях,

498] Та багатьом із них лютий Арей вже знесилив коліна.

499] Хто ж був єдиний у мене, що й Трою, й самих захищав нас,

500] Той в обороні вітчизни недавно тобою убитий -

501] Гектор. Тож задля нього й до цих кораблів я ахейських

502] Нині з благанням прийшов і викуп приніс незліченний.

503] Бійся, Ахілле, богів і зглянься ласкаво на мене,

504] Батька свого спогадавши, бо жалю ще більше я гідний,

505] Те-бо терплю, чого інший ніхто не зазнав земнородний, -

506] Рук убивці синів своїх я доторкаюсь губами!»

507] Мовив це, й пам'ять про батька збудив, і викликав сльози.

508] Взявши за руку, лагідно все ж одхилив той старого.

509] Так спогадавши обидва, - той Гектора-мужезвитяжця,

510] Плакав невтішно, до ніг Ахіллових тужно припавши,

Попередня
-= 203 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар