Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Дурості власної, - вже нівідкіль не було нам підмоги.

80] Шість уже днів, ніч і день, ми по морю пливли безнастанно,

Тільки на сьомий усі в Телепіл прибули лестригонський,

Ламове місто високе, туди, де, пригонячи стадо,

Кличе пастух пастуха і той озивається навстріч.

Там працівник несонливий подвійну б одержував плату,

85] Стадо корів пасучи і отару овець білорунних,

Близько-бо сходяться там дня і ночі розбіжні дороги.

Отже, у гавань ввійшли ми славетну, що вкриті тернами

Кручі стрімчасті півколом обабіч її оточили;

Скелі, навислі одна проти одної, там височіють

90] В гирлі самому, що входом вузеньким веде до затоки.

Там і тримали усі ми свої кораблі крутобокі.

В гавань простору завівши, один біля одного близько

їх прив'язали. Хвиля ніколи не б'є ні велика

Там, ні мала, - гладінь осяйна там виблискує завжди.

95] Все ж таки свій корабель чорнобокий я ззовні поставив,

Линвою з самого краю до скелі його прив'язавши;

Сам же, на кручу зійшовши, стояв і навкруг озирався,

Але ніде ні волів, ні праці людської не бачив,

Тільки помітив димок, що десь над землею здіймався.

100] Вислав тоді наперед я супутників - пильно розвідать,

Що то за люди живуть в тій країні і живляться хлібом?

Вибрав для цього я двох, окличника третім додавши.

Рівним пішли вони шляхом, що ним громохкими возами

Дерево із верхогір'їв високих підвозили в місто.

105] Дівчину стріли вони, що вийшла по воду за місто,

Дужу дочку Антіфата, що з племені був лестригонів.

До артакійських джерел ішла вона світлострумистих,

Воду-бо всі відтіля до міста носили звичайно.

З нею, спинившись, вони розмовлять почали і питати,

110] Хто їх племені вождь і хто владарює над ними.

Зразу ж вона показала їм батьків будинок високий.

В дім той славетний вони увійшли й господиню зустріли -

З гору велику на зріст, аж усі мимоволі жахнулись.

З площі гукнула вона славетного скрізь Антіфата,

мужа свого, що усім їм замислив загибель нещадну.

Вмить він схопив одного і почав на обід готувати.

Кинулись двоє тікати і швидко до суден прибігли.

Крик гомінкий на все місто підняв він, і, галас почувши,

Враз лестригони могутні тоді звідусіль позбігались;

120] Тисячі велетнів цих, на людей не подібних, набігли.

Брили вони величезні від скель кам'яних відривали

Й кидали ними; і гуркіт стояв над всіма кораблями,

Крики лунали людей, що гинули в суднах розбитих.

їх, наче риб нанизавши, несли на сніданок жахливий.

125] Поки вони їх нещадно в глибокій затоці губили,

З піхов при стегнах раптово свій меч я вихопив гострий -

Линви усі відрубав на моїм кораблі темноносім.

Миттю супутників цим підбадьоривши, їм наказав я

Веслами вдарить сильніше, щоб лиха страшного уникнуть.

130] Злого жахнувшись загину, хлань моря вони зборознили.

Радісно далі від скель навислих полинув по морю

Мій корабель, а інші усі там загинули разом.

Далі відтіль попливли ми із тяжко засмученим серцем,

Бо хоч самі врятувались, та любих утратили друзів.

135] Так ми на острів Еею приїхали згодом. Кіркея

Там пишнокоса, дивна богиня живе ясномовна,

Рідна сестра тяжкого в думках злоумисних Еета.

Гелій-бо їх породив, що світлом людей осяває,

Матір'ю - Перса обом їм була, Океанова донька.

140] Там же й до берега ми з кораблем потаємно пристали

В затишній бухті, якимось до неї приведені богом.

Там ми, на берег зійшовши, лежали два дні і дві ночі,

Зморені тяжко й гіркою пригноблені серця печаллю.

Тільки як третій розвиднила день нам Еос пишнокоса,

145] Списа у руки узявши й мечем озброївшись гострим,

З місця причалу я швидко на кручу поглянути вийшов, -

Може, де смертних побачу діла чи хоч голос почую.

Ставши на версі скали кам'яної, навкруг озирнувся

Й дим, що здаля над широким простором землі піднімався,

і50] Я за густим дубняком над будинком Кіркеї побачив.

В мислях своїх і в душі я почав міркувати: чи далі

Йти дізнаватись туди, де димок я помітив багровий?

Так міркував я в душі і визнав, що буде найкраще

Знов до швидкого піти корабля, на морське узбережжя,

155] Людям обідати дать і тоді їх у розвідку слати.

Але як я до свого корабля крутобокого сходив,

Хтось із безсмертних на мене, самотнього, зглянувсь ласкаво

Попередня
-= 279 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар