Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Раптом схопивсь він зі сну і, забувши, що сходити треба

Вниз обережно по східцях великих за домом іззаду,

Прямо подався і з даху упав; ударившись карком,

560] Весь він хребет поламав, і душа відійшла до Аща.

А як виходили в путь, я з таким до них словом звернувся:

«Певно, гадаєте ви, що додому, до рідного краю

їдемо ми? Назначила нам іншу дорогу Кіркея -

Аж до оселі Аїда й страшної пройти Персефони,

565] Щоб розпитати про все там фіванця Тіресія душу».

Так я промовив, і любе в них наче розбилося серце.

Сіли на землю вони і, ридаючи, рвали волосся.

Тільки ніякої з сліз і плачу не було їм користі.

Як підійшли до судна ми швидкого й до берега моря

570] З сумом на серці тяжким і гіркі проливаючи сльози,

Раптом Кіркея, повз наш корабель проходячи чорний,

І барана біля нього, й овечку прив'язує чорну,

Нас непомітно минувши, - бо хто б міг очима побачить

Бога, якщо він не схоче, куди б не ішов перед нами?


ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

ЗМІСТ ОДИНАДЦЯТОЇ ПІСНІ. ВЕЧІР ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЬОГО ДНЯ

Одіссей продовжує розповідати про свої пригоди. Північний вітер приносить його корабель до берегів кімерійців, де течія Океану вливається в море; принісши жертву тіням, Одіссей викликає їх. З'являється Ельпенор; він вимагає похорону. Тінь Одіссеєвої матері. Поява Тіресія і його пророкування. Розмова Одіссея з тінню матері. Тіні стародавніх жінок виходять з Еребу і розповідають Одіссеєві про свою долю. Він хоче урвати розповідь, але Алкіной вимагає, щоб він її закінчив, і Одіссей продовжує говорити. Поява Агамемнона, Ахілла з Патроклом, Антілохом та Бантом. Видіння судді Міноса, звіролова Оріона, катувань Тітія, Тантала і Сізіфа, грізного Гераклового образу. Раптовий острах спонукає Одіссея повернутися на корабель, і Одіссей пливе назад за течією вод Океану.

ЖЕРТВИ ДЛЯ ВИКЛИКУ ПОМЕРЛИХ

До корабля підійшовши свого і до берега моря,

Спершу ми свій корабель спустили на море священне,

Щоглу високу й вітрила на тім кораблі закріпили,

Потім загнали овець і самі позаходили врешті

5] З смутком на серці тяжким, гіркі проливаючи сльози.

А пишнокоса Кіркея, страшна ясномовна богиня,

Чорному вслід кораблеві товариша доброго людям -

Вітер попутний - послала, що груди вітрил надував нам.

Снасті тим часом усі спорядивши, на свій корабель ми

10] Сіли, - вітер лише та стерничий його спрямували.

Повні були цілий день ним вітрила в плавбі мореходній.

Сонце тим часом зайшло, і тінями вкрились дороги.

Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану.

Там розташовані місто й країна людей кімерійських,

15] Хмарами й млою вповиті. Ніколи промінням ласкавим

Не осяває їх сонце в блакиті ясній світлодайне,

Чи від землі воно йде у зоряні неба глибини,

Чи повертається знов до землі з неосяжного неба, -

Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває.

20] Там корабель свій, прибувши, причалили ми, позганяли

Вівці й уздовж течії Океану-ріки посувались,

Поки до місця дійшли, про яке говорила Кіркея.

Вдвох Перімед з Еврілохом тримали призначені в жертву

Вівці, а я, із піхов свій вийнявши меч гостролезий,

25] Викопав яму в лікоть один і завдовжки, й завширшки,

Потім над нею вчинив я померлим усім узливання

Медом раніш з молоком, солодким вином після того,

Потім водою і ячною врешті посипав мукою.

Вмерлих безсилі благаючи голови, дав обіцянку,

30] Що, повернувшись в Ітаку, їм ялівку з стада найкращу

В жертву спалю я, дарунків добірних в огонь наскладавши,

В жертву ж Тіресію-старцеві дам я окремо овечку

Чорну усю, щонайкращу отари моєї оздобу.

Склавши обітницю і молитвами громаду померлих

м Ушанувавши, шкури з жертовних овець поздирав я,

Чорна в яму їх кров полилася, і з пітьми Еребу

Душі померлих зібрались - усі, що життя позбулися, -

І юнаки, і жінки, і старі, що багато зазнали,

Ніжні дівчата із болем у серці, вперше відчутим,

40] Безліч полеглих у битвах мужів, поранених тяжко

Зброєю мідною, воїв у панцерах, кров'ю залитих, -

Безліч померлих на кров звідусіль ізліталось до ями

З криком жахливим, - блідий усього охопив мене острах.

Товаришів своїх скликав усіх я тоді й наказав їм

45] Вівці, що, міддю убиті нещадною, долі лежали,

Геть облупити, й спалити, і щиро богам помолитись - .

Грізному в силі могутній Аїду й страшній Персефоні.

Попередня
-= 285 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар