Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Врешті озвавшись, до неї я з словом звернувся крилатим:

210] «Матінко, нащо тікаєш, коли простягну я обійми,

Щоб і в оселі Аада ми, ніжно обнявшись руками,

Спільного жалю і сліз відчули гірку насолоду?

Може, то тільки твій привид послала мені Персефона

Славна, щоб горя й печалі мені іще більше завдати?»

215] Так говорив я, й сказала у відповідь мати поважна:

«Леле, дитино моя, мій з усіх найнещасніший сину!

Не Персефона в облуду нас, Зевсова донька, заводить, -

Кожному смертному доля судилась така, хто б не вмер з них:

Тіло-бо їх ні костей не тримається вже, ані м'язів;

220] Полум'ям хижим усе пожирає вогню нездоланна

Сила, як тільки дихання ті білії кості покине

І, відлетівши, душа десь полине, немов сновидіння.

Швидше ж тепер повертайся на світ і усе, що я мовлю,

Запам'ятай, щоб пізніше дружині своїй розказати».

225] Так ми розмову вели між собою. Тим часом навколо

Вже позбирались жінки, - Персефона їх славна прислала

Всіх, що були там, - дружини і дочки героїв померлих.

Збились юрбою вони над розлитою чорною кров'ю.

Я ж міркувати почав, як би кожну із них розпитати.

230] Зрештою визнав у серці я раду таку за найкращу:

З піхов при боці огряднім свій вийнявши меч гостролезий

Не дозволяв я ні одній напитися чорної крові.

Отже, по черзі до мене підходити всі вони стали,

И кожна свій рід називала, - отак їх усіх розпитав я.

235] Першою високородну Тіро я між ними побачив, -

Паростю звала себе від ясного вона Салмонея

І за дружину сину Еола Кретеєві стала,

Та закохалась сама в Еніпея, у струмінь божистий,

Що від усіх на землі був потоків і рік красивіший,

240] Тим-то до течій вона Еніпеєвих часто ходила.

Постать його земледержець, землі потрясатель, прибравши,

Ліг біля неї у гирлі тієї ріки вирової;

Хвиля пурпурна, мов гори, висока, склепінням зігнувшись,

їх обступила і бога із смертною жінкою вкрила.

245] Сон їй навіявши, пояс дівочий на ній розв'язав він.

А вдовольнивши із нею своє пожадання любовне,

Руку простяг їй, назвав на ім'я і так їй промовив:

«Радуйся, жінко, з кохання цього! Не мине-бо ще й року,

Як ти прекрасних породиш дітей, - не буває безплідним

250] Ложе безсмертних. Ти ж доглядай тих діток і виховуй.

Отже, вертайся додому, мене ж ти не смій називати.

Тільки про себе ти знай - Посейдон я, землі потрясатель».

Мовивши так, він у море, що хвилями грало, поринув.

Пелія, бувши вагітна, й Нелея вона породила, -

255] Слугами, повними сили, великому Зевсу обидва

Стали вони; багатий отарами Пелій став жити

В Йолку, просторім краю, Нелей же взяв Пілос піщаний.

Ще породила й Кретею синів ця жінок володарка -

Славних Есона, Ферета і вершника Амітаона.

Ще Антіопу я потім побачив, Асопову доньку;

Ця похвалилась мені, що у Зевсових спала обіймах

І породила йому двох синів, Амфіона і Зета, -

Перші у Фівах вони семибрамних оселю заклали

И муром її обвели; хоч могутні були, а без мурів

265] Жити, проте, не могли на Фіванській рівнині просторій,

Потім Алкмену побачив я, Амфітріона дружину,

Що породила Геракла відважного, лев'яче серце,

З Зевсом великим його у солодких обіймах зачавши;

Бачив я ще там Мегару, Креонта безстрашного доньку,

270] Амфітріона незборений син її мав за дружину.

Матір Едіпову там, Епікасту, я бачив прекрасну.

Діло страшне несвідомо вчинила вона - за дружину

Рідному синові стала; отця свого вбивши, із нею

Він одружився. Відразу ж богове це людям відкрили.

275] Лиха багато зазнавши, прибув він в улюблені Фіви

З згубної волі богів і владарив над людом кадмейським.

Мати ж сама до міцної спустилася брами Аїда -

Воротаря, в петлі на високій повісившись крокві

З горя тяжкого; йому ж залишила нещастя численні,

280] Скільки за матерню кривду Еріннії їх приділяють.

Бачив я там і Хлоріду прекрасну, - за вроду чудову

З нею Нелей одруживсь, незліченні дари заплативши, -

Це наймолодша дочка Амфіона, сина Іаса,

Що володарив колись в Орхомені, столиці мініян.

2І<5] В Пілосі стала вона за владарку й дітей породила -

Нестора, Хромія, ще й велеславного Періклімена.

Ще породила славетну Перо, оте диво між смертних.

Всі її сватали близькі сусіди; Нелей лиш за того

Мав її видати, хто йому аж із Філаки пригонить

Попередня
-= 288 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар