Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Мабуть, і він десь так само в бахмітті по людях блукає,

Якщо живий і досі ще бачить десь сонячне сяйво.

А як умер уже він і в оселю Аща спустився,

Згадувать буду повік бездоганного я Одіссея.

210] Хлопчиком ще у краю кефаленськім мене він поставив

Пасти корів. Розплодились вони надзвичайно, - ні в кого

Більш не знайти череди із корів таких широколобих.

Люди чужії велять у поживу собі приганяти

Нашу худобу, ні сина його не соромлячись в домі,

215] Ані страхаючись кари богів. Давно вже хотілось

їм поділити державця відсутнього спадок багатий.

Дух мій у грудях не раз тривожиться мислю такою.

Дуже погано було б при сині господаря власнім

Десь в чужину, до інших людей, з чередою всією

220] Звідси піти; а ще гірше, з худобою тут залишившись,

Сісти й журитися тим, як чужі її люди марнують.

Міг би давно вже до когось із інших державців могутніх

Я утекти, - до такої вже міри це стало нестерпним,

Та сподіваюся все, що повернеться, може, нещасний

225] І розжене женихів осоружних по їхніх домівках».

Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

«Ні на дурну, ні на злу ти людину, пастуше, не схожий.

Сам переконуюсь я, що мудрість ввійшла в твоє серце.

Ось що тобі розповім, велику приймаючи клятву, -

230] Свідком хай Зевс мені буде найперше, і стіл цей гостинний,

І Одіссеєве вогнище це, що до нього прийшов я.

Ще ти не підеш відціль, як уже Одіссей буде дома.

Сам-бо, якщо того схочеш, на власні ти очі побачиш,

Як убиватиме він женихів, що тут господарять».

235] В відповідь мовив йому чередник, що корів випасає:

«О, якби слово твоє та виконав, гостю, Кроніон!

Переконався б ти сам, що є в мене сила і руки».

А після того й Евмей до безсмертних усіх помолився,

Щоб якнайшвидше додому вернувсь Одіссей велемудрий.

240] Так між собою вони провадили стиха розмову.

А женихи Телемахові смерть і загибель тим часом

Вже готували. Раптом ліворуч злетів перед ними

Високолетний орел, сполохану ніс він голубку.

До женихів звернувся тоді Амфіном і промовив:

245] «Друзі мої, нічого із замірів наших не вийде,

Нам Телемаха не вбити! Подумаймо краще про учту».

Так говорив Амфіном, і подобалась їм його мова.

В дім Одіссея вони богорівного всі повернулись,

Скинули з себе плащі та, на крісла й стільці поскладавши,

250] Різати жирних овець почали та козлів гладкобоких,

Різали вепрів годованих, вбили й корову зі стада.

Тельбухи спікши, вони поділили їх поміж собою,

В чашах змішали вино, - свинопас уже й кубки подав їм.

В кошиках гарних Філотій, усіх пастухів розпорядник,

255] Хліб розставляв по столах. Вино розливав їм Мелантій.

Руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.

Хитру ховаючи ціль, Телемах посадив Одіссея

При кам'яному порозі в збудованім добре покої,

Непоказний поставив стілець йому й стіл невеличкий,

260] Частку печені поклав перед ним і, вина в золотому

Келиху давши, з такими звернувся до нього словами:

«З цими мужами посидь тут, вино розпиваючи з ними.

А від знущань женихів і від рук їх тебе захищати

Буду я сам, бо це ж не громадський будинок, а власний

265] Дім Одіссея, - його він придбав не для кого - для мене.

Вас же прошу, женихи, язики свої стримуйте й силу

Рук своїх, щоб ні до звади у вас не дійшло, ні до бійки».

Так він сказав. А вони аж губи погризли зубами

Й лиш дивувались, як сміливо став Телемах розмовляти.

270] Саме тоді Антіной, син Евпейта, до них обізвався:

«Як нам не прикро, ахеї, а зважити все ж доведеться

На Телемаха, - вже надто він грізно до нас промовляє.

Зевс не дозволив Кроніон, а то б ми давно у цім домі

Утихомирили б надто горлатого цього базіку».

275] Так говорив Антіной, та він це лишив без уваги.

В час той окличники гнали крізь місто худобу жертовну

Для гекатомби святої. Кудряві збирались ахеї

В тінявий гай Аполлона, що стрілами влучно сягає.

М'ясо тим часом чудове спекли і з рожен познімали,

280] Кожному долю дали, й почалася в них учта преславна.

Ті, що слугують, таку ж подали й Одіссеєві долю,

Як і всім іншим. Таке розпорядження дав Телемах їм,

Любий, повік дорогий богорівного син Одіссея.

А женихам гордовитим в знущаннях зухвалих хоч трохи

285] Стриматись не дозволяла Афіна, - хотіла, щоб більше

Попередня
-= 349 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар