Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

145] Й стільки ж із гривами кінськими міддю окутих шоломів.

Швидко вернувшись назад, ту зброю роздав женихам він.

У Одіссея ж і любеє серце, й коліна зомліли,

Щойно побачив він, як одягли вони зброю й списами

Довгими вже потрясали. Не в жарт оберталася справа.

150] До Телемаха тоді він із словом звернувся крилатим:

«Мабуть, це хтось із жінок у покоях моїх чи Мелантій

Заколот злий проти нас, Телемаху, отут затіває».

Відповідаючи, мовив йому Телемах тямовитий:

«Батечку, це не доглянув я сам - ніхто тут не винен

155] Інший, - дверей до комори, що так припасовані щільно,

Не зачинивши. А в них непоганий знайшовся вивідач.

Йди, богосвітлий Евмею, і двері замкни до комори

Та подивись, чи це робить котра із жінок, чи Мелантій,

Д оліїв син, бо на нього найбільшу я маю підозру».

160] Поки вони між собою провадили стиха розмову,

Знов до комори Мелантій, козиний пастух, уже крався,

Щоб пречудової зброї внести. Свинопас богосвітлий

Це спостеріг й Одіссеєві мовив, що був недалеко:

«О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!

165] Знов ця людина мерзотна, як ми із тобою й гадали,

Крадеться в нашу комору. Отож-бо скажи мені ясно -

Там його вбить, якщо в силі я буду його подолати,

А чи сюди привести, щоб від тебе прийняв він покару

За незліченні злочинства, що в домі твоєму він коїв».

170] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

«Я з Телемахом удвох женихів отих високодумних

Стримувать буду в господі, хоч дуже вони напирають.

Ви ж обидва, назад йому руки і ноги скрутивши,

Киньте в комору його й зачиніть за ним двері гарненько.

175] Звитою линвою потім зв'язавши кругом, якнайвище

Вверх по стовпу підтягніть аж до сволока й висіть залиште, -

Хай іще довго живий жорстокої муки зазнає».

Так він сказав, і вони, його мови послухавши зразу,

Вмить до комори ввійшли й від Мелантія швидко сховались.

180] Поки в коморі тій зброї шукав він по закутках темних,

Встигли тим часом обабіч одвірків вони притаїтись.

От на порозі Мелантій, козиний пастух, показався, -

Мав же в одній він руці дірчастий шолом пречудовий,

В другій руці мав щит величезний, старий та іржавий, -

185] Захистом був він Лаерту-героєві в юності ранній.

Дуже давно він валявся - у ремені й шви розійшлися.

Кинулись разом на нього вони, потягли за волосся

В глиб до комори й об землю жбурнули зомлілого серцем.

Руки і ноги йому ремінням до болю скрутили,

190] Добре їх раз коло разу стискаючи, як наказав їм

Син Лаерта, незламний в біді Одіссей богосвітлий.

Звитою линвою потім зв'язавши його, якнайвище

Вверх по стовпу підтягнули до сволока й висіть лишили.

З нього глузуючи, так, свинопасе Евмею, ти мовив:

195] «Будеш, Мелантію, всю тепер нічку отут сторожити,

Лежачи в ліжку м'якім, як для тебе воно й подобає.

Не обмине тебе рано народжена з хвиль Океану

Золотошатна Еос в тій порі, як звичайно ти гониш

Кози, щоб учту в цім домі із них женихам готувати».

200] Так і лишився він там на прив'язі висіти згубній.

Зброю тоді одягнули і, двері світлисті замкнувши,

До промітного та хитрого вийшли вони Одіссея.

Разом усі на порозі, відвагою дишучи, стали

Четверо, в домі ж багато було юнаків повносилих.

205] Близько тоді підійшла до них Зевсова донька Афіна,

Ментора вигляд прибравши, з ним постаттю й голосом схожа.

Втішений був Одіссей, як побачив її, і промовив:

«Менторе, стань нам на захист! Згадай свого любого друга!

Скільки добра учинив я тобі! Адже ти - мій ровесник!»

210] Так говорив він, бо знав - то Афіна, що кличе до бою.

Галас гучний у той час женихи у господі зчинили.

Дамасторід Агелай тоді перший накинувсь на неї:

«Менторе, не піддавайсь на лихі Одіссея намови,

Бійки не здумай почать з женихами в його обороні!

215] Ось-бо наш задум, і він таки здійснений буде, я певен:

Тільки-но їх ми обох повбиваємо, батька і сина,

Будеш убитий і ти, як наважишся разом із ними

Діяти в домі цьому, - за це накладеш головою.

А коли збройно ми сили позбавимо вас життьової,

220] Тож і майно те, що в домі а чи поза домом надбав ти,

Ми з Одіссеєвим разом змішаємо. І не дозволим

Ані синам твоїм жити надалі у домі, ні дочкам,

Ані дружині поважній по місту ходить на Ітаці».

Попередня
-= 359 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 17:14:38

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар