ПІСНЯ ШОСТА
3. Земля феакійців - Схерія, куди вони переселилися з такої ж міфічної Гіпереї, розташована недалеко від казкової країни кіклопів.
37 та 58. «Мулів велить запрягти...-» - В гомерівську епоху греки знали повози двох типів: легкі, запряжені кіньми, колісниці на двох невеличких колесах - для подорожувань, перегонів та боїв, і важкі, запряжені мулами вози на високих, міцних колесах - для перевезення вантажів.
74. Гомерівські греки носили вбрання двох типів: хітон - натільну одіж, переважно льняну, і поверх неї надягали хлайну - теплий шерстяний плащ, або фарос - полотняне покривало; верхній плащ, який звався гіматій, являв собою довгу тканину, перекинуту через ліве плече й закріплену над або під правим.
91-92. «Плаття... в ямах топтали...» - За гомерівських часів жінки прали білизну, топчучи її ногами.
105 та 123-124. Німфи - нижчі божества, що жили, за віруванням греків, у морях (нереїди), в річці Океані (океаніди), у водах на суходолі (наяди), в полях і луках (лимоніади), в долинах (напеї), в горах (ореади), в лісах (алсеїди), на деревах (дріади) тощо - як втілення відповідних сил природи. Мистецтво зображало їх у вигляді прекрасних дів, нагих і напіводягнених.
[520]
159. «Хто, перевищивши інших дарами, введе тебе в дім свій». - Йдеться про викуп, який дає молодий батькові дівчини, беручи її заміж.
207-208. «...під захистом Зевса самого всі подорожні і вбогі...» - Зевса вважали покровителем гостинності, звідси епітет - Зевс «гостинний» і «гостям супутник» (див. IX. 271).
221-222. Одіссей виявляє незвичну для гомерівських часів соромливість (див. прим, до III. 464).
288. «Вільно б з мужчинами зналась раніше відкритого шлюбу». - Гомерівські дівчата жили при батьках досить замкнуто. З'являтись на вулиці із стороннім мужчиною вважалось для них непристойним.
310. Припадання до колін та обнімання їх (див. також VI. 142) - один із видів уклінного прохання. Звертання до авторитету господині дому Арети - слід давнього матріархату, коли жінці належала керівна роль у житті роду й сім'ї.
329. «...боялась вона свого дядька» - тобто Посейдона.
ПІСНЯ СЬОМА
54-55. Арета, дружина Алкіноя, як видно з цих рядків, доводилась йому сестрою. Це не порушувало найдавнішого звичаєвого права, адже сам Зевс і Гера теж були брат і сестра. Проте далі (рр. 61-65) Арета змальовується як племінниця Алкіноя - явний слід пізнішої епохи, коли шлюб рідних брата й сестри стали вважати кровозмішанням.
59. Плем'я казкових велетнів-гігантів, за переказом, повстало проти богів, але було переможене ними і скинуте в підземне царство.
86-89. В домах заможних греків двері й навіть пороги оббивали золотими, срібними й мідними платівками, так само як стіни оббивались міддю. Темно-синя сталь - особливий емалевий сплав темно-синього кольору, відомий ще в мікенську епоху.
103. В заможних домах гомерівської епохи кількість слуг-не-вільників звичайно була невелика. Круглу цифру «п'ятдесят слу-жебних жінок» треба сприймати як епічну умовність.
[521]
137-138. Осяйний дозорець - Гермес. Йому робили узливання перед сном, бо він нібито усипляв людей, доторкаючись до їх очей своїм жезлом, і вночі був охоронцем спокійного сну.
146. Цей рядок перекладено за виправленим текстом, замість традиційного «...Арето, ясна Рексенора божистого донько».
153. «...край вогнища хатнього сів він на попіл-». - Хатнє вогнище - священне місце в домі, осередок культу домашніх богів. Сідати на попіл було ознакою найукліннішого прохання.
197. Прялі суворі - Мойри, богині людської долі: одна з них пряде нитку життя людини, друга, натягуючи нитку, визначає строк життя, і третя, перерізаючи нитку, припиняє життя людини.
245. Ім'я німфи Каліпсо (буквально «та, що ховає»), можливо, семітського походження.
259. Число сім вавилоняни вважали священним числом.
321. Острів Евбея міг здаватися дуже далеким тільки для малоазійських греків, для жителів грецького континенту - це один з найближчих островів.
Слава ЗСУ!
