Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

ПІСНЯ ВОСЬМА

18. Син Лаерта - Одіссей.

64. Грецькі народні співці - аеди, або рапсоди - були здебільшого сліпі, сліпцем вважали й самого Гомера. Так само й українських лірників та кобзарів ми уявляємо переважно сліпими.

79. Піфійський храм Аполлона у Дельфах побудовано на тому місці, де, за переказом, Алоллон убив потворного змія Піфона; дельфійське святилище звали Піфо, а жриць, які в ньому пророкували, піфіями.

82. «Початок нещасть» - йдеться про Троянську війну.

111 - 115. В переліку феакійських юнаків майже всі імена пов'язані з морською справою, так само як і ім'я самої Навсікаї або її діда Навсітоя; обидва імені походять від грецького слова навс - корабель, Акроней - той, що спереду корабля, Окіал - той, що біжить по морю, Елатрей та Еретмей - весляри, гребці; Навтей - корабельник, Прімней - стерничий, Амфіал та Анхіал - ті, що живуть по обидві сторони моря, Анабесіней - той, що виходить на корабель, Фтоон - швидкий, Поліней - багатокорабельний, Тектонід -

[522]

син кораблебудівника, Евріал - належний до широкого моря, На-вболід - вимірювач морських глибин або корабельний списник.

124. В «Іліаді» (X. 351-353) трудова витривалість мулів порівнюється з працездатністю волів: коли пара мулів і пара волів починають разом кожна свою борозну, мули, звичайно, приходять першими.

161-164. Морську торгівлю за гомерівських часів провадили переважно фінікійські купці, грецькі владущі верстви ставились до неї презирливо.

168-175. Ідеалові гомерівської людини, яка величалася «вродою, розумом бистрим, своїми ділами» («Іліада», І. 115), не відповідає відбита в цьому рядку «Одіссеї» підміна «діла» «красномовністю» - ознака значно пізнішої епохи і ще одне свідчення різночасного походження окремих частин поеми.

219-228. «Перемагав мене лиш Філоктет... біля Трої...» - Цю згадку про лучні змагання під Троєю, очевидно, теж пізнішу вставку, важко погодити з кінцевими рядками VIII пісні (рр. 577-586), де ніхто ще не знає про участь Одіссея в Троянській війні.

266-369. Ця велика вставка, після якої продовжуються танці та ігри феаків, здавна зветься розповіддю «про перелюбство» Арея й Афродіти.

288. Кітерея - епітет Афродіти за назвою острова Кітери, біля якого вона, за легендою, народилась із піни морської і де було місце її давнього фінікійського культу. Цей епітет, взагалі не властивий гомерівському епосові, знаходимо ще тільки в пісні XVIII. 193. Мабуть, обидва ці місця - пізніші вставки.

318-319. Звичаєве право дозволяло чоловікові, якого зрадила дружина, повернути її батькові і стягнути з нього заплачений за неї викуп.

326 та 343. Описаний у цих місцях, а ще раніше в «Іліаді» (І. 599), нестримний, громоподібний регіт олімпійських богів здобув назву «гомеричного сміху».

348. Йдеться про відшкодування за образу.

361-363. Арей і Афродіта тікають туди, де були найголовніші місця їх культу; Фракія - країна, де особливо шанували Арея. Пафос - місто на острові Кіпрі з відомим храмом Афродіти. Проте за гомерівських часів Кіпр не належав грекам, і згадка про нього - ще одне свідчення, що розповідь «про перелюбство» - пізніша вставка.

[523]

443-445. Попередження Арети - натяк на викрадення Еолового міха з вітрами, про що мова йтиме далі (X. 20-47).

492-520. Про епізод з троянським конем розповідають так звані поеми епічного циклу, що виникли пізніше гомерівських. Про падіння Трої розказують поеми «Зруйнування Іліона» та «Мала Іліада».

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА

62-63. Не раз повторюється як своєрідний рефрен (рр. 105, 565 - 566 і далі).

65. «...викликали по тричі ми кожного...» - Триразове викликання вбитих становило обряд прощання з ними, щоб допомогти їхнім душам вернутись до вітчизни, у спеціально споруджені могили-ке-нотафи (див. прим, до І. 239).

101. «...лотоса ласо споживши...» - Звукова гра слів лотоса - ласо відтворює гру слів оригіналу, де слово «лотос» зіставлено із словом «лантано» - забувати (звідси й уявлення про лотос як квітку, що дає забуття).

108-109. «Ні ораниці не орють вони... в них і без оранки... все виростає». - Відтворення гри слів оригіналу.

116-119. «...острівець невеликий... там без ліку диких пасеться кіз...» - Можливо, це острів Капрі (буквально «козиний»), розташований біля Неаполя, недалеко від вулканічної Сицилії, яку слід розуміти під казковою країною кіклопів (буквально - «круглооких»).

Попередня
-= 382 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар