Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

699] Та перед грізним Ареєм і Гектором мідянозбройним

700] До кораблів своїх чорних, проте, не тікали аргеї,

701] Але й не рвалися в бій, а потроху назад відступали,

702] Звільна йдучи, коли між троян упізнали Арея.

703] Хто ж то був перший і хто був останній позбавлений зброї

704] Гектором, сином Пріама, і мідяношатним Ареєм?

705] Це богорівний Тевтрант із погоничем коней Оресом,

706] Трех, етоліянин, списник відомий, з ставним Еномаєм,

707] Син Енопса Гелен і з паском барвистим Оресбій,

708] Що проживає у Гілі, пильнуючи свого багатства,

709] Біля Кефіського озера, де по сусідству навколо

710] Й інші живуть беотійці, що мають багаті маєтки.

711] Щойно іздалеку білораменна побачила Гера,

712] Як у жорстокім побоїщі купами гинуть аргеї,

713] Зразу ж вона до Афіни звернулась із словом крилатим:

714] «Горе нам, Зевса-егідодержавця незборена доню!

715] Марно, як видно, тоді запевнили ми Менелая,

716] Що по руїні твердинь Іліона додому він прийде,

717] В разі дозволимо згубному ми шаленіти Арею.

718] Час-бо подумати й нам про таку ж оборону завзяту».

719] Мовила так. Не перечила їй ясноока Афіна.

720] 1 злотозбруйних сама запрягать заходилася коней

721] Гера, найстарша богиня, великого Кроноса донька.

722] Геба ж до осі залізної двоє коліс восьмишпицих,

723] Гнутих із міді, з обох колісниці боків прикріпила.

724] Обід у них золотий і нетлінний, а зверху їх шини

725] Мідяні, пригнані щільно, аж любо очам подивитись.

726] Маточин гнізда сріблом по обидва їх боки оббиті.

727] Сам же васаг колісниці тримався на злотних і срібних

728] Пасах міцних, а навкруг його поручні бігли подвійні.

729] Дишель же був із срібла. До кінцівки*його прив'язала

730] Геба красиве ярмо золоте, від якого красиві

731] Йшли золоті хомути. Під ярмо підвела тоді Гера

732] Коней своїх прудконогих, вся прагнучи звади та битви.

733] В час той Афіна, дочка егідодержавного Зевса,

734] В горниці батьківській шати легкі свої, в світлих узорах,

735] Скинула з себе, руками своїми вишивані й ткані,

736] В панцир убралася батька свого, хмаровладного Зевса,

737] Й приготувалася збройно до битви, що сльози приносить.

738] Плечі страшна, золотими оздоблена вся торочками,

739] їй прикривала егіда, оточена жахом навколо,

740] Звада у ній, і завзяття, й гонитва, що душу морозить,

741] І голова Горгони, страшної на вигляд потвори, -

742] Грізне, страшне воно, Зевса-егідодержавця знамення.

743] З гребенем пишним шолом золотий, з чотирма шишаками,

744] Був на ній, - постаті воїв ста міст той шолом прикрашали.

745] У вогняну колісницю ввійшла і спис ухопила

746] Гострий, важкий і міцний, що ним побивала героїв

747] Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька.

748] Гера ляскучим бичем баских лише хльоснула коней,

749] І заскрипіли, самі відчиняючись, брами небесні, -

750] Ори вартують їх, стражі великого неба й Олімпу,

751] Вхід відчиняють і хмарою знов затуляють густою.

752] Пугами в брами ці гнали богині баских своїх коней.

753] Осторонь інших богів вони там побачили Зевса,

754] Що на найвищій сидів із численних вершин олімпійських.

755] Коней баских тоді білораменна притримала Гера

756] І до верховного Зевса Кроніда з питанням звернулась:

757] «Зевсе, наш батьку, невже не гнівить тебе злочин Арея?

758] Скільки мужів - та яких! - погубив він в народі ахейськім

759] Марно, безглуздо, мені на печаль! Вони ж безтурботно

760] Тішаться цим - і Кіпріда ота, й Аполлон срібнолукий, -

761] Дурня підбивши самі, що ніяких не знає законів.

762] Зевсе, наш батьку, чи сердитись будеш, коли я Арея

763] Хльостко бичем відшмагаю та геть прожену з бойовища?»

764] Відповідаючи, так їй сказав на це Зевс хмаровладний:

765] «Краще Афіну, що дбає про здобич, пошли проти нього, -

766] Більше за всіх вона звикла гризот завдавать йому прикрих».

767] Мовив це, й білораменна йому не перечила Гера.

768] Хльоснула коней, - не проти бажання вони полетіли

769] Поміж землею й простором укритого зорями неба.

770] Скільки очима сягає у далеч туманну людина,

771] Дивлячись з вишки чатівної в шир винно-темного моря,

772] Стільки навскач пролетіли богинь дзвінко ржучії коні.

773] А як до Трої добігли вони й до річок струменистих,

774] Де течія Сімоенту вливається в хвилі Скамандру,

Попередня
-= 43 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар